Pro Bono : що думають компанії насправді?

Що таке Pro Bono і чому треба цим займатися? Чи приносить це користь компаніям або ж це просто зайвий привід похвастати заслугами на вечірці? Що ж, підхід у компаній до цього питання різний - хтось стверджує, що його співробітники самі виявляють ініціативу, а хтось все ж дотримується думки, що бізнес в першу чергу, а вже потім в навантаження і Pro Bono- проекти.

Специфіка проекту залежить від самої компанії, приміром Наталія Ольберт-Синькодиректор PRP в Україні, відмічає 2 напрями діяльності - утворення і формування бренду України на міжнародній арені (виставка Пинзеля в Луврі, сайт Discovery - Ukraine про кращий в нашій країні англійською мовою). Pro Bono- проектами компанія займається постійноадже співробітникам самим цікаво брати участь в чомусь важливому окрім своєї безпосередньої роботи - стверджує пані Ольберт-Синько.

Тієї ж думки дотримується і Василь МирошниченкоCFC Consulting, в числі ініціатив якого поширення в 2007 р. інформації відносно геноциду в західній провінції Судану Дарфуре. Про конфлікт був знятий документальний фільм, який розповсюдили на аудиторію World Music Awards, з якими на той час співпрацювала компанія.

Дещо інша позиція у генерального директора PR- агентства Newsfront Владимира Дегтяреваякий на відміну від колег віддає перевагу короткостроковим консультаційним проектам - медіа-тренінгам для НГО або громадських організацій, підтримці окремих пресс-мероприятий. Стабільність бізнесу агентства залежить від клієнтів, які здатні оплачувати рахунки, і тому основний пріоритет віддається комерційним проектам. Більшість же Pro Bono- проектів агентства засновані на цінностях і інтересах окремих співробітників, частина робочого часу яких може виділятися на ті або інші соціальні проекти, цікаві особисто ним.

Учасників дискусії зацікавило питання: чому піар-агентства, які досить Pro Bono- активні, не хочуть співпрацювати з громадськими організаціями, особливо в тому, що стосується конфліктів з владою?

Позиція бізнесу тут більш ніж зрозуміла, адже, як пояснює В. Дегтярев, є сумніви, що міжнародні компанії захочуть працювати з тими пиар-агенциями в портфоліо яких значаться конфлікти. І неважливо виступали вони на стороні правого, чи ні.

Що ж до юрбизнеса, то незважаючи не стереотип, що його представники займаються виключно наданням безкоштовних консультацій тим, хто не може дозволити собі заплатити, то це далеко від істини. Як відмічають представники юрфірм, часто вони просто не можуть надавати таку допомогу через специфіку проблем громадян. Більшість юридичних компаній орієнтована на обслуговування великого бізнесу, а не на рішення конфліктів по затопленню квартири або шкідливими бабусями з під'їзду. Як наслідок - більшість Pro Bono- проектів лежать в площині студентського співтовариства.

Маргарита Карпенкокерівний партнер київського офісу DLA Piper, розповідає, що раніше компанія за власною ініціативою надавала правову допомогу незаможним, роботу з якими почати їм порадили владу міста. Проте через відсутність розуміння між владою і юристами проект тихенько зійшов у небуття. На постійній основі компанія з 2006г. займається стипендіальним конкурсом для студентів, участь в якому щороку приймає близько 100 чоловік. За результатами конкурсу визначаються 4 переможці, які залежно від зайнятих місць дістають можливість стажування в офісах DLA Piper в Лондоні, Москві, Вашингтоні та ін., або ж стипендію і стажування в київському офісі. Без урахування поїздок за кордон загальний бюджет конкурсу - приблизно 25 тис. дол. в рік.

Інший фокус на Pro Bono у ЮФ "Саенко Харенко" - Тетяна Кучеруквідмічає, що компанія вибрала шлях законотворчості і допомогу студентам. Так, юристи фірми тренують команду інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка для участі в moot - court.

Як виявився компанії не ведуть якого те обліку час витраченого співробітниками, або ефективності ініційованих проектів. Приблизно учасники дискусії зійшлися до думки, що витрачається десь 5 -10% часу. Хоча такий підхід не можна назвати єдиним. Т. Кучерук відмічає, що кілька років тому 50% часу в рік одного юриста йшло на законотворчу діяльність. А ось В. Дегтярев більше схильний до точкової співпраці: якщо є проект, який не особливо цікавий компанії, і відповідно немає часу, який можна було б на нього витратити, то виділяється декілька годин одного із співробітників залежно від ситуації.