ВССУ розглянув у судовому засіданні цивільна справа по позову до ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал" (далі - Компанія) про визнання недійсними окремих положень кредитного договору і стягненні збитків, за касаційною скаргою Компанії на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09.03.2010г. і визначення Апеляційного суду м. Києва від 08.072010г.
У січні 2010 року Позивач звернувся до суду з позовом до Компанії, в якому просив визнати несправедливими і недійсними п. п. 2.2.3, 4.1 кредитного договору від 21.11.2008 р. № 1248, а також просив стягнути з відповідача надмірно сплачені платежі за період з грудня 2008 по листопад 2009 року в сумі 8628,95 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва, а пізніше, залишеною без змін постановою апеляційного суду м. Києва, позовні вимоги Позивача задоволені частковоа саме - визнано несправедливими і недійсними п. 2.2.3 і п. 4.1 кредитного договору від 21 листопада 2008 року № 1248, і стягнуто в його користь з Компанії збитки у розмірі 8628,95 грн. У іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі заявник просить відмінити рішення судів першою і апеляційною інстанцій, прийняти нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права.
27.08.2010г. Верховний Суд України відкрив касаційне виробництво у цій справі, після чого, на підставі п. 2 розділи XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" справа передана на розгляд у ВССУ.
Вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню враховуючи наступне.
Судами було встановлено, що 21.11.2008г. між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого Компанія надала фізособі кредит у розмірі 27500,00 грн. для оплати автотранспортного засобу згідно з угодою купівлі-продажу від 03.12.2008г.Згідно з умовами договору за користування кредитними коштами позичальник платить кредитодателю відсотки у розмірі 5,00% річних від непогашеної суми кредиту і плату за надання кредиту у розмірі 0,00% від суми кредиту, яка сплачується одноразово, в день підписання договору.
Також встановлено, що є розбіжності між розміром щомісячного платежу, відповідно до графіку - в сумі 1206,46 грн. і розміром фактично сплачених щомісячних платежів, згідно банківських квитанцій. Загальна оплата є платою за обслуговування кредиту, розмір якої мінявся відповідно до зміни курсу НБУ (долара США до гривни)що склало 3917,47 грн.. і, як наслідок, був збільшений розмір щомісячного платежу приблизно на 33%. Крім того, позивачем відповідно до умов п. 4.1 договорів було внесено плату за дострокове повне погашення кредиту, яка склала 4711,48 грн.
Судами правильно встановлено, що така форма витрат, як плата, за обслуговування кредиту визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально і затверджується внутрішніми актами.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з виводами якого погодився і суд апеляційної інстанції, обгрунтовано виходив з того, що умова п. 2.2.3 кредитного договору про сплату позичальником плати за обслуговування кредиту, яка визначена не числом, а формулою зі змінними є несправедливоюоскільки в результаті щомісячного платежу, розмір сплати, був надмірно збільшений приблизно на 33% згідно ч. 5 ст. 11 закону України "Про захист прав споживачів".
Судами правильно було встановлено, що сторони на час розгляду справи в суді в повному об'ємі виконали свої зобов'язання за договором.
Разом з цим, суд першої інстанції, з виводами якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно визнав, що виконання договору, не унеможливлює визнання окремих його положень несправедливими і недійсними.
Таким чином, суди правильно дійшли висновку, що вимоги позивача про визнання несправедливими і недійсними п. 2.2.3 і п. 4.1 кредитного договору, ув'язненого між сторонами 21 листопада 2008 року, є обгрунтованими.
