Ця сторінка доступна рідною мовою. Перейти на українську

Податкові спори: аналітика і практика

1 жовтня 2012, 17:38
1167
6
Реклама

Основне поле бою між платниками податків і органами Державної податкової служби (далі - ДПС) останніми роками знаходиться в площині судових суперечок відносно нікчемності і недійсності угод. Керівний партнер АК "Скляренко і Партнери" Олександр Скляренко відмітив, що дуже важливим моментом в розвитку податкової практики стало виведення Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ) в 2011 р. про те, що наявність укладеного договору і само по собі відсутність факту встановлення його недійсності в суді не свідчить про реальність господарської операції. "Цим самим в податкових стосунках не застосовується презумпція дійсності угоди, закріплена ст. 204 Цивільні кодекси України"- стверджує юрист. Тобто, якщо раніше платник податків міг посилатися в суді на те, що якщо в судовому порядку угода не була визнана недійсною, то означає, вона дійсна і дійсним є також господарське зобов'язання і т. д., те тепер ця позиція не застосовується.

Також А. Скляренко нагадав, що влітку цього року втратив силу Закон "Про Державну податкову службу в Україні", окрім певних його положень, які перестануть діяти з моменту набуття чинності Карного процесуального кодексу України. З урахуванням положень Конституції, які говорять, що органи виконавчої влади діють суто на основі, в порядку і межах, встановлених Конституцією і законами України, відсутність в законі права на звернення органів ДПС до суду з позовом про визнання угоди недійсної і стягненні в дохід держави засобів, отриманих по таких угодах, свідчить про те, що податкові органи нині таких прав не мають.

Олександр Скляренко

Таким чином, по словах А. Скляренко, акцент дискусії між платниками податків і податківцями відносно нікчемності і недійсності угоди зміщений нині до того, чи була та або інша господарська операція реальною. "Оскільки тільки реальна хозоперация з достовірним її оформленням первинною документацією може спричиняти за собою податкові наслідки"- відмічає юрист.

З урахуванням цього А. Скляренко порекомендував платникам податків:

- бути пильними при виборі контрагента;

- уникати зв'язку з недобросовісними контрагентами;

- належним чином готувати документи, що оформляють господарські операції.

У свою чергу, заступник директора юридичного управління Департаменту правової роботи ДПС України Владислав Розмош відмітив, що від подолання тих негативних явищ, які виникають при супроводі окремих категорій податкових суперечок, залежить можливість органів ДПС виконати завдання, покладені на них.

"Наявність в Україні великої кількості судів, з одного боку, відповідає принципу демократії і рівності усіх в суспільстві, але з іншого боку, викликає значну кількість судової практики, яка часто відрізняється з одного і тому ж питання"- заявив В. Розмош. При цьому він додав, що шляхи вирішення цього питання є. Зокрема, це уніфікація судової практики.

Першим проблемним питанням, що виникає у сфері оподаткування, В. Розмош назвав різне розуміння норм законодавства органами ДПС, платниками податків і суддями.

При цьому В. Розмош відмітив, що в одному з рішень у справах відносно відшкодування ПДВ Верховний Суд України (далі - ВСУ) сказав, що "так, безумовно, право суб'єктів господарювання на отримання бюджетного відшкодування залежить від наявності у них усіх необхідних первинних документів". Але якщо орган ДПС доведе, що вказаний суб'єкт господарювання здійснює госпдіяльність з порушенням норм чинного законодавства - такий суб'єкт господарювання не має права на отримання вигоди за рахунок або переважно з бюджету.

По словах В. Розмоша, ВАСУ вказану позицію ВСУ трохи конкретизував, зокрема, у своєму листі від 02.06.2011 р., вказавши, що для цілей визначення бази оподаткування як по ПДВ, так і по податку на прибуток витрати суб'єкта господарювання мають бути:

- фактично здійснені;

- підтверджені відповідними первинними документами, які повинні відображати реальне здійснення хозопераций.

Владислав Розмош

В. Розмош відмічає, що за відсутності факту купівлі товарів, робіт або послуг або якщо куплені товари, роботи або послуги не використовуються в госпдіяльності, або у суб'єкта господарювання немає первинних документів на підтвердження вказаних хозопераций - такий суб'єкт господарювання не має права формувати дані податкового обліку як по ПДВ, так і по податку на прибуток.

"Тобто в даному випадку на орган ДПС покладається обов'язок доведення, що суб'єктом господарювання здійснена протиправна господарська діяльність. Якщо ми цього довести не можемо, то суб'єкт господарювання вважається таким, що здійснював госпдіяльність згідно із законодавством"- стверджує В. Розмош.

В той же час секретар четвертої судової палати ВАСУ Олександр Нечитайло відмічає, що негативна ситуація полягає в тому, що вищий суд практично відстає від тієї практики, яка формується в нижчих судових інстанціях, в середньому на 1,5 - 2 року. "Це негативно позначається на розгляді тих або інших справ. Ми намагаємося доводити до судів нижчих інстанцій думку ВАСУ інформаційними листами. Природно, є критика цих листів і незгода з ними, але зрозумійте, в тій ситуації, яка у нас склалася, допомога судів вищій інстанції повинна мати місце"- говорить А. Нечитайло.

Також він додав, що з прийняттям НК ситуація не покращала, оскільки цей документ увібрав в себе практично усі старі нормативні акти, а ті протиріччя, які існували до прийняття НК, фактично залишилися і сьогодні.

Що стосується самої судової практики, то, по словах А. Нечитайло, в Україні чітко визначений принцип сумлінності платника податків. Тобто платник податків не може притягати до відповідальності, якщо не буде доведено те, що він був залучений в неправомірні дії.

Окремо А. Нечитайло звернув увагу на рішення ВСУ, в якому говориться, що дефекти податкової накладної не можуть бути основою для нарахування податкового зобов'язанняа в цій ситуації повинна мати значення тільки реальність відповідної операції.

"У цій ситуації ми фактично відмовляємося від факту нікчемності договору. Ми повинні чітко розуміти, що реальність хозоперации повинна розглядатися не з точки зору цивільно-правової оболонки, а з точки зору реального економічного змісту. Якщо мала місце відповідна хозоперация, відповідно, платник податків мав право формувати як податковий кредит, так і валові витрати. Якщо ця хозоперация не підтверджується документально в суді, то, природно, донарахування податковими органами є правомірними"- відмічає А. Нечитайло.

Крім того, суддя звернув увагу на те, що деякі платники податків звертаються до суду і підкреслюють формальність складання акту перевірки. Вони вважають, що оскільки акт перевірки був складений в невідповідності із законом або з порушенням методики складання акту перевірки, то це є основою для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. По словах А. Нечитайло це не так. Він говорить, що в цій ситуації слід орієнтуватися на те, що незважаючи на наявність яких-небудь дефектів актів перевірки і самого податкового повідомлення-рішення, суди повинні перевіряти дійсність і законність дій як платника податків, так і дій податкового органу відносно донарахування податкових зобов'язань. "Питання процедурні не мають бути основою для визнання податкового повідомлення-рішення незаконним"- вважає А. Нечитайло.

Кристина Венгриняквипускаючий редактор сайту "ЮРЛИГА"

Читайте також: "Олександр Нечитайло : "Кількість податкових суперечок в адміністративних судах нестримно росте"

Залиште коментар
Увійдіть щоб залишити коментар
Увійти

Схожі новини