Вищий господарський суд України (далі - ВХСУ) постановою від 17.11.2010 р. № Б24/198-10 відмовив в задоволенні касаційної скарги державної податкової інспекції, яка хотіла порушити справу про банкрутство проти одного з підприємств. Відмітимо що у останнього була заборгованість перед податковою по сплаті сум штрафних санкцій за порушення податкового законодавства і у зв'язку з відсутністю його по місцю знаходження.
Відмітимо, що суд першої інстанції спочатку своїм визначенням збудив провадження у справі про банкрутство такого підприємства в порядку ст. 52 Закони "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" (далі - Закон про банкрутство), а потім припинив виробництво на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відмітимо, що ДПІ стверджувала, що її грошові вимоги є нарахованим в установленому порядку податковим зобов'язанням боржника, а тому є основою для збудження провадження у справі про банкрутство.
ВХСУ у своїй постанові відмітив, що відповідно до вимог ст. 52 Закони про банкрутство, заява, про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подано кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника і терміну виконання зобов'язань і за наявності доказів нездійснення боржником підприємницької діяльності зокрема в зв'язку з його відсутністю по місцезнаходженню.
Окрім визначених в цій статті особливостей, обов'язковою основою для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника являється визначене ст. 1 і ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство наявність безперечних вимог до боржника.
При цьому ВХСУ звертає увагу, що відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, до складу грошового зобов'язання, яке складає кредиторську вимогу до боржника (у тому числі безперечне)не зараховуються недоїмка (пеня і штраф).
Отже, оскільки визначені кредитором грошові вимоги до боржника складаються тільки з сум штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, - такі вимоги не включаються до складу грошових зобов'язаньякі лягають в основу кредиторських вимог згідно ст. 1 Закону про банкрутство. Тобто, наявність таких грошових вимог не може бути основою для збудження провадження у справі про банкрутствоу тому числі і по ст. 52 Закони про банкрутство.
Крім того, ВХСУ звернув увагу на те, що ДПІ не прикріпила до заяви про порушення справи про банкрутство доказу безперечності її грошових вимог до боржника, зокрема рішення суду про стягнення заборгованості, виданий на його виконання наказ.
