Одним з интесивно сфер бізнесу, що розвиваються сьогодні, є бізнес в мережі Інтернет. У 90 % випадків такий бізнес передбачає продаж через інтернет певного товару, тобто електронну торгівлю за допомогою інтернет-магазинів (далі також - НИМ), які можуть бути створені паралельно із звичайними магазинами як їх інтернет-сайти або функціонувати без "реального" магазину, зберігаючи товар на складах.
Діяльність інтернет-магазинів регулюється нормами Господарського і Цивільного кодексів України, законами України "Про захист прав споживачів", "Про електронний документообіг", "Про захист персональних даних", постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 N 833 "Про затвердження Порядку здійснення торгової діяльності і правил торгового обслуговування населення" і Правилами продажу товарів на замовлення і поза торговими і офісними приміщеннями, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 р. № 103останні з яких є спеціальними нормативними актами про діяльність НИМ.
Також діяльність інтернет-магазинів до певної міри регулюють закони України "Про електронні документи і електронний документообіг" і "Про електронний цифровий підпис", "Про телекомунікації", "Про інформацію", "Про захист інформації в автоматизованих системах", "Про авторське право і суміжні права" і інші.
Стосунки з працівниками інтернет-магазинів (у більшості випадків це директор, оператори call- центів і кур'єри) регулюються нормами Кодексу законів про працю України і прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів.
Тим інтернет-магазинам, які перед початком діяльності отримуватимуть ряд дозвільних документів (наприклад, від санепідемстанції, пожежної служби та ін.), слід мати на увазі, що згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законів України відносно спрощення умов ведення бізнесу в Україні" введений принцип мовчазної згоди - принцип, відповідно до якого суб'єкт господарювання придбаває право на проведення певних дій відносно здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документу дозвільного характеру за умови, якщо суб'єктом господарювання або уповноваженим ним особою представлені в установленому порядку заява і документи в повному об'ємі, але у встановлений законом термін документ дозвільного характеру або рішення про відмову в його видачі не виданий або не спрямований. Під документом дозвільного характеру мається на увазі дозвіл, укладення, рішення, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єктові господарювання у разі надання йому права на проведення певних дій відносно здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності і без наявності якого суб'єкт господарювання не може робити певні дії відносно здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Встановлено, що термін видачі документів дозвільного характеру складає десять робочих днів, якщо інше не вказане в законі. У випадку якщо суб'єктом господарювання або уповноваженим ним особою представлені у встановленому законом порядку заява і передбачені документи в повному об'ємі, але у визначений законом термін документ дозвільного характеру або рішення про відмову в його видачі не виданий або не спрямований, застосовується принцип мовчазної згоди. Таким чином, бюрократична тяганина і тяганина в державних органах віднині грають певним чином на користь суб'єктів господарювання.
Правила продажу товарів на замовлення і поза торговими і офісними приміщеннями, затверджені наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 р. № 103, визначають стосунки між споживачем і суб'єктом господарювання - продавцем товарів на замовлення і поза торговими або офісними приміщеннями - на підставі договору купівлі -продажи, ув'язненого на відстані або поза торговими або офісними приміщеннями, а також регламентують вимоги до дотримання прав споживачів про належну якість, торгове обслуговування і безпеку. Ці Правила можна вважати головним нормативно-правовим актом, яким повинен керуватися кожен інтернет-магазин.
Правила встановлюють для інтернет-магазинів обов'язок отримати дозвільні документи (ліцензії, торговий патент і т. д.), необхідні звичайним магазинам для здійснення відповідної діяльності.
Згідно з Правилами, суб'єкт дистанційної торгівлі зобов'язаний забезпечити споживачів необхідною, достовірною, своєчасною і доступною інформацією про свою продукцію і умови її придбання. У разі ненадання такої інформації суб'єкт господарювання несе відповідальність відповідно до законодавства. Факт надання інформації має бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Порушення права споживача на інформацію може привести до розірвання договору і відшкодування споживачеві збитків згідно п.1 ч.7 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів", а також моральної шкоди.
На вимогу споживача продавець зобов'язаний надати йому документи, що підтверджують якість, безпеку і ціну товарів. У документах на товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, повинні вказуватися реєстраційні номери сертифікату відповідності або свідоцтва про визнання відповідності і декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом. Підприємство згідно із законодавством зобов'язане забезпечити технічне обслуговування і гарантійний ремонт реалізованих товарів в установленому порядку.
Продавець у разі реалізації товарів поза торговими або офісними приміщеннями (при доставці кур'єром) або за договором на відстані (при доставці поштою) зобов'язаний надати споживачеві документ, що засвідчує факт укладення договору і є основою для виникнення взаємних прав і обов'язків. Такий документ повинен містити: дату укладення договору, найменування і місцезнаходження продавця, найменування товару; ціну, термін виконання робіт (надання послуг), інші істотні умови договору, права і обов'язку сторін договору.
Правила дистанційної торгівлі містять і інші особливості регулювання порядку доставки товару, його повернення, розірвання договору і відшкодування шкоди.
Підкреслимо, що згідно п. 1.12 Правил продажу товарів на замовлення і поза торговими або офісними приміщеннями, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 № 103, якщо споживачеві не був наданий документ, що засвідчує факт здійснення угоди поза торговими або офісними приміщеннями, така угода не є основою для виникнення обов'язків для споживача. У разі ненадання документу або непідтвердження інформації споживач повідомляє продавця про недійсність угоди. На це також звертає увагу Верховний Суд України в п. 9 постанови Пленуму "Про практику розгляду цивільних справ по позовах про захист прав споживачів" від 12.04.1996 № 5 (далі - Постанова Пленуму ВСУ). Верховний Суд відмічає, що, розглядаючи справи про захист прав споживачів у зв'язку з придбанням товарів неналежної якості, суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть заявляти споживачі, що мають на товари квитанції, товарні або касові чеки або інші письмові документи, а відносно товарів, на які встановлені гарантійні терміни, - технічний паспорт або документи, замінюючі його. Оскільки в системі роздрібної торгівлі укладення договору купівлі-продажу, як правило, співпадає з його виконанням, на нього не поширюються вимоги відносно обов'язкової письмової форми. Тому втрата вказаних документів, неотримання їх при придбанні товару або неможливість їх відновлення не позбавляє споживача права доводити факт купівлі-продажу за допомогою свідків (хоча на практиці зробити це досить важко).
Допоможе захиститися від недобросовісних споживачів повідомлення їх про наявність законодавчо певного Переліку товарів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню), до яких, зокрема, відносяться товари для новонароджених, ювелірні вироби з дорогоцінних металів, парфюмерно-косметичні вироби і деякі інші. Цей Перелік затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію окремих положень Закону України "Про захист прав споживачів" від 19 березня 1994 р. № 172. Також відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону споживач не має права розірвати договір, ув'язнений на відстані, якщо договір торкається виготовлення або переробки товару за замовленням споживача, т. е. якщо товар не може бути проданий іншим особам або може бути проданий лише з істотними фінансовими втратами для продавця, якщо споживач відкрив аудіо- або відеокасету або носій комп'ютерного забезпечення, які поставляються запечатаними, і т. д., про що також необхідно повідомляти споживачів заздалегідь.
Нині чекають розгляду Верховною Радою України 2 законопроекти: "Про електронну комерцію", а також "Про внутрішню торгівлю", поданий Кабінетом Міністрів України. Головне нововведення останнього: інтернет-магазини у разі прийняття проекту закону будуть зобов'язані мати офіс. Але оскільки обидва проекти вже тривалий час не виносяться на розгляд Верховної Ради України, можна зробити висновок, що навряд чи вони будуть прийняті, і потрібно чекати внесення іншого законопроекту на розгляд нового складу українського парламенту.
Таким чином, знання інтернет-магазинами своїх прав і обов'язків, а також прав і обов'язків споживачів, приведення діяльності і документації інтернет-магазинів у відповідність з вимогами чинного законодавства України допоможе максимально захиститися від небажаних скарг споживачів, перевірок уповноважених органів або судових процесів, що, у свою чергу, дозволить підвищити ефективність роботи і зберегти засоби.
Анастасія Москаленко,
партнер, адвокат ЮФ "Москаленко і Партнери"
