ВСУ розглянув виробництво за позовом ЗАТ "Харькивтрансбуд" до державної податкової інспекції (далі - ДПІ) про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення.
ЗАТ звернулося до суду з позовом про відміну податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2006 р. № 75/15-206 про нарахування штрафу на суму 13630 грн. 72 коп. за затримку сплати податкового зобов'язання. У аргументації, позивач посилався на те, що нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату земельного податку на підставі ст. 17 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" є незаконним, оскільки цей закон не регулює питання про сплату такого податку.
Господарський суд Харківської області постановою від 21 березня 2006 року позов задовольнив. Пізніше, Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 7 вересня 2009 року відмінив постанову суду першої інстанції посилаючись на порушення норм процесуального права і прийняв нове рішення про задоволення позову.
ВАСУ постановою від 18 серпня 2011 року судове рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін, аргументуючи тим, що порядок нарахування і терміни сплати земельного податку визначені лише в Законі України від 3 липня 1992 року № 2535 - XII "Про плату за землю".Законами України про Державний бюджет України на 2001 - 2005 роки мінялися терміни сплати земельного податку і у відповідній частині припинялася дія ст. 17 Закону № 2535 - XII, проте, що ці закони не регулюють питання про оподаткування. При таких обставинах, на думку суду касаційної інстанції, відповідач неправомірний прийняв обжалуемое податкове повідомлення-рішення.
У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України, ДПІ просило відмінити рішення суду касаційною інстанції і направити справу на новий розгляд до суду цієї інстанції. У заяві говориться, що в постанові суду касаційної інстанції від 6 вересня 2007 року інакше застосована ч. 1 ст. 17 Закону № 2535 - XII і закони України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими мінялися терміни сплати земельного податку і у відповідній частині припинялася дія ст. 17 Закону № 2535, - XII.
ВСУ вважає, що заява про перегляд обжалуемого рішення ВАСУ не підлягає задоволенню з наступних причин:
1. Згідно ч. 1 ст. 237 КАС судові рішення у адміністративних справах можуть бути переглянуті ВСУ з питання неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих же норм матеріального права, що спричинило за собою прийняття різних за змістом судових рішень в подібних правовідносинах.
2. ВАСУ, допускаючи цю справу до виробництва ВСУ, виходив з того, що в прикладеній до заяви копії постанови ВАСУ від 6 вересня 2007 року інакше, ніж в оспорюваній постанові, застосована ч. 1 ст.17 Закону № 2535 - XII. Проте аналіз судового рішення суду касаційної інстанції в даній справі і постанови Вищого адміністративного суду України, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував вказані норми права.
Так, в даній справі суд касаційної інстанції дійшов висновку, що законами України про Державний бюджет України на 2001 - 2005 роки мінялися терміни сплати земельного податку, проте ці закони не є законами з питання оподаткування, оскільки порядок нарахування і терміни сплати земельного податку визначені в Законі № 2535 - XII.
У постанові ВАСУ від 6 вересня 2007 року говориться про те, що загальні норми можуть бути застосовані лише з питань не врегульованим спеціальною нормою права. Вказане не дозволяє зробити висновок про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих же норм матеріального права в подібних правовідносинах. Враховуючи, що обставини, які стали основою для перегляду справи ВСУ не підтвердилися, у задоволенні позовної заяви відмовлено.
