Минсоцполитики листом від 27.04.2012 р. N 70/06/186-12 роз'яснило деякі питання звільнення за власним бажанням.
У документі відзначається, що обмеження відносно звільнення працівника, який знаходиться на лікарняному, торкається тільки звільнення за ініціативою власника (ст. 40 КЗоТ). Тобто чинним законодавством не заборонено звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності за власним бажанням.
При цьому в Минсоцполитики відмічають, що звільнення працівника за власним бажанням, хворого в період роботи, не позбавляє його права на оплату листка непрацездатності.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 4 Закони "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими похованням" право на матеріальне забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності виникає з настанням непрацездатності в період роботи, включаючи і день звільнення.
Відмітимо, що оплата перших п'яти днів тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок засобів працедавця у порядку, встановленому Кабміном.
Що стосується обов'язку подавати в державну службу зайнятості списки фактично вивільнених працівників не пізніше 10 днів після звільнення, то згідно ч. 5 ст. 20 Закону "Про зайнятість населення" це стосується тільки звільнення в порядку вивільнення працівників по ч. 1 ст. 40 КЗоТ (у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників).
