Так, в листі № 10-729/0/4-12 від 28.05.2012 р. говориться, що при розгляді вказаної категорії справ по позовах, пред'явлених до юридичних осіб, судам слід неухильно дотримувати вимоги статті 11 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ГПК) і розглядати цивільні справи не інакше як по зверненню фізичних осіб в межах заявлених позовних вимог.
Як вказано в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання угод недійсними", при розгляді справ про визнання угод недійсними суди повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні стосунки, залежно від предмета і підстав позову.
У листі говориться, що у кожному конкретному випадку, вирішуючи питання про недійсність договору по адмініструванню фінансових активів для придбання товарів в групах, на підставі невідповідності вимогам Закону "Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг" суд, досліджуючи представлені сторонами докази, повинен перевірити чи підпадає діяльність відповідача в категорію фінансових послуг.
Вирішуючи питання про визнання договору по адмініструванню фінансових активів для придбання товарів в групах недійсним, на підставах, передбачених ст. 230 ГК України, суду рекомендують виходити з наступного. ВССУ звертає увагу на те, що угода визнається досконалою під впливом обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману відносно обставин, що впливають на здійснення угоди.
Ознакою обману є намір в діях однієї із сторін угоди. Наявність наміру в діях відповідача, істотність значення обставин, по яких особа введена в оману, і сам факт обману повинна довести особа, діюча під впливом обману. Якщо доведено цей факт, то суд визнає угоду недійсною на підставі ч. 3ст. 215, ст. 230 ГК України і застосовує наслідки недійсності угоди відповідно до ст. 216 ГК України.
У інформаційному листі звертається увага на те, що наслідком визнання угоди (договори) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги (ч. 3 п. 5 постанов Пленуму ВСУ).
