Як відмічає суддя, по приписах ст. 148 Цивільного кодексу України і ст. 54 Закону "Про господарські суспільства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з суспільства, повідомивши останнє про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці до виходу, якщо інший термін не встановлений статутом. Учасник, який виходить з товариства з обмеженою відповідальністю, має право отримати вартість частини майна, пропорційну його долі в статутному капіталі суспільства. Вихід учасника з суспільства породжує певні правові наслідки, як для цього учасника, так і для суспільства. З моменту виходу учасника припиняються корпоративні стосунки між ним і суспільством.
Л. Іванова відмічає, що найважливішим правовим наслідком виходу учасника є виникнення у суспільства зобов'язань за розрахунками з ним. Між суспільством і учасником виникають зобов'язальні правовідносини по виділенню долі, що належить, в майні суспільства. "У розумінні цієї статті учасник, який вибув, придбаває статус кредитора, а суспільство стає боржником. Виплата робиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з суспільства, і в строк до 12 місяців з дня виходу". - нагадує суддя.
За її словами, при визначенні порядку і способу розрахунку вартості частини майна суспільства, і частини прибули, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з суспільства, а також порядку і термінів їх виплати слід застосовувати відповідні положення засновницьких документів суспільства. "У разі неврегульованості в засновницьких документах вартості частини майна суспільства, належній виплаті, вона повинна відповідати вартості чистих активів суспільства, визначуваній в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його долі в статутному капіталі суспільства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок що належить учасникові частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з суспільства (п. 30 постанов Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних суперечок")"- відмічає суддя ВХСУ.
З моменту виключення учасника із складу засновників у суспільства настає обов'язок виплатити йому долю вартості майна і прибутку в терміни, встановлені ст. 54 Закони України "Про господарські суспільства", а невиконання вказаної норми спричиняє наслідки, передбачені за прострочення виконання грошового зобов'язання, визначені ст. 625 ГК України.
При цьому, аналізуючи конкретні справи, суддя відмітила, що судом касаційної інстанції були відхилені аргументи позивача про залишення без уваги ринкової вартості усього майна відповідача, враховуючи те, що законодавством, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин визначені порядок і механізм отримання учасником вартості частини майна, пропорційній його долі в статутному капіталі суспільства. (Постанова ВХСУ від 25.04.2012 у справі № 18/140 пн-к).
Підсумовуючи, Л. Іванова заявила, що нині існує досить стабільна практика вирішення корпоративних суперечок, проте недосконалість правового регулювання корпоративних стосунків і динаміка законодавчих реформ в корпоративній сфері залишає за судом обов'язок аналізу і тлумачення норм чинного законодавства і рішення при цьому питань, які чітко неврегульовані нормами чинного законодавства.
