Як повідомляє прес-служба КСУ, Конституційний Суд оприлюднив своє рішення від 13.03.2012 р. у справі про конституційне звернення громадянки Галкиной Зинаиды Григорівни. Остання просила про офіційне тлумачення положень частини 4 статті 3 Закони № 800 - VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі і житлового будівництва".
Відповідно до цієї статті забороняється розірвання будь-яких договорів, в результаті яких забудовники повинні передати інвесторам закінчене будівництвом житло, якщо це житло вже сплачене, тобто інвестор вніс за нього 100% вартості.
Галину Галкину, зокрема, цікавило, чи не може ця норма поширюватися і на ті правовідносини, які виникли до набуття чинності її, тобто, чи може вона розірвати договір із забудовником, ув'язнений ще в часи, коли заборона не діяла.
У результаті КСУ не лише вказав, що ця норма (про заборону розірвання договору) не має зворотної дії в часіале і визнав таку законодавчу заборону неконституційним.
Тобто фізичні і юридичні особи, що сплатили повністю будівництво майбутнього житла, можуть розривати договори із забудовниками.
При обгрунтуванні свого рішення Суд аппелировал до принципів цивільного права, зокрема, до свободи договору і принципу диспозитивності цивільно-правових стосунків. Він вказав, що Цивільний кодекс, основний акт цивільного законодавства, не встановлює заборон на розірвання договорів. Закон же, прийнятий після набуття чинності Кодексу, вирішує це питання інакше.
А оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то "будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу".
Що стосується зворотної дії Закону в часі, то тут Суд визнав потрібним врахувати статтю 58 Конституціїзгідно якої закони і інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі за винятком випадків пом'якшення або відміни ними відповідальності особи.
