Сьогодні іноземні інвестори відмовляються купувати підприємства, в яких існують так звані "мертві" рахунки. Нагадаємо, що свого часу в результаті приватизації в Україні з'явилося більше 13 млн. акціонерів (одно з найбільших кількостей акціонерів у світі). Іноземні інвестори відмовляються придбавати контрольний пакет акцій підприємства і навіть 90 - 95 % його акцій, знаючи, що що залишилися 5 % знаходяться в руках 1 -2 тис. акціонерів. Частенько багатьох акціонерів не просто відшукати. У свою чергу в нашій країні існує практика блокування судами дій підприємства, а наявність хоч би однієї акції дозволяє отримувати інформацію про підприємство і його діяльність, а також дає можливість подавати позови до суду.
За словами Анатолія Амелина, в ГКЦБФР розуміють, що робота по скупках проводитися, але навіть вона не дозволяє контролювати підприємство на усе 100 %. На сьогодні держава остаточно не визначилася, що робити з цими акціями і "мертвими" рахунками. Але г-дінів Амелин повідомив, що в ГКЦБФР із цього приводу сьогодні тільки одна позиція.
"Ми бачимо вирішення проблеми шляхом створення деякого державного фонду, де по аналогії з безхазяйним майном ці папери можна консолідовано і комфортно "викроїти" і по витіканню трьох років, нормально продавати на ринку. А на випадок появи через якийсь час акціонерів, ці грошові кошти акумулюватимуть на наших рахунках у банку", - відмітив Анатолій Амелин.
Він також повідомив, що сьогодні в ГКЦБФР працюють не робочі групи, а комітети. У Комісії було створено систему комітетів, яких зараз п'ять. Їх робота є відкритою. Кожен може взяти участь в діяльності комітету ГКЦБФР. Але для цього треба виконати деяку формальність - надіслати відповідний лист в Комісію.
План роботи комітетів розміщується на сайті ГКЦБФР.
