"Першопроходцем" у розгляді теми став Олексій Бежевецпартнер ЮК "Правовий альянс", який провів короткий огляд для учасників семінару про деякі особливості організації роботи іноземних представництв, починаючи з моменту реєстрації і закінчуючи припиненням діяльності представництва.
Зокрема, пан Бежевец розповів, що іноземні представництва можуть бути наступних типів:
- постійні (комерційні);
- непостійні (некомерційні);
- резиденти діючі як незалежні агенти.
Як помітив доповідач, останній різновид представництв нечасто зустрічається, і в його практиці такого доки не траплялося.
Також, А. Бежевец відмітив, що для реєстрації представництва треба буде "відвідати" Мінекономіки, органи статистики, податкові органи і Пенсійний фонд. При реєстрації того або іншого представництва (залежно від виду) можуть бути деякі зміни в необхідних документах.
Момент, який пан Бежевец особливо підкреслив, - у дорученні треба обов'язково вказувати право передоручення, інакше главі представництва доведеться усю роботу робити виключно самому.
Далі тему іноземних представництв вже з декілька іншої сторони продовжила Олена Макеевакерівний партнер аудиторської фірми "Аксенова і партнери". Вона розповіла про спори між різними інстанціями стосовно визначення представництва як постійного у світлі нового законодавства. На даний момент визначення постійного представництва узяте з Модельної конвенції ОЭСР про попередження подвійного оподаткування. А саме, постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково робиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема місце управління, філія, офіс, фабрика, майстерня, установка або споруда для розвідки природних ресурсів, склад або приміщення, використовувані для доставки товарів. Усі ці моменти є дуже важливими для визначення постійного або непостійного представництва. Наявність хоч би однієї з цих ознак у непостійного представництва є приводом для перегляду такого його статусу. Е. Макеева вказує на те, що для представництва характерний самий креативний бухгалтерський облік, і самі креативні податкові перевірки.
Також пані Макеева робить акцент на тому, що іноземні представництва зобов'язані вести бухгалтерський звіт, незалежно від того, є вони постійними або непостійними. Якщо ж в органах статистики від вас не хочуть приймати цю фінансову звітність, то в обов'язковому порядку треба отримати підтверджувальний документ, в якому вказані заподій такої відмови.
Як помітила Е. Макеева, у зв'язку з досить високим професійним рівнем податкових інспекторів, необхідно дуже уважно прописувати усі документи - положення, доручення і тому подібне, щоб так чи інакше не вказати якісь ознаки, які не відповідатимуть "вивісці" постійного або непостійного представництва. Помилка, яку дуже часто допускають при оформленні документів непостійного представництва, ця невказівка в положеннях його підготовчого і допоміжного характеру. Або ж прописують наступний момент: "...в майбутньому представництво може почати займатися комерційною діяльністю". Цього ні в якому разі робити не можна, оскільки така обмовка може надалі, при відповідній перевірці податкових органів, послужити ознакою для визначення представництва як постійного.
