Цим рішенням КСУ офіційно розтлумачив положення пунктів 22, 23 ст. 1, ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закони України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг).
Так, КСУ сказав, що дія положень пунктів 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону поширюється на правовідносини між кредитодателем і позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, які виникають як при укладенні, так і при виконанні такого договору.
У свою чергу КСУ припинив конституційне провадження у справі про офіційне тлумачення положень ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закони у зв'язку з невідповідністю конституційного звернення вимогам, передбаченим законом "Про Конституційний Суд України".
Відмітимо, що Пан Степаненко стверджував, що суди поширюють дію Закону тільки на правовідносини, що виникають на стадії укладення договору споживчого кредиту. Органи виконавчої влади, навпаки, виходили з того, що дія Закону поширюється на правовідносини сторін договору споживчого кредиту не лише на стадії його укладення, але і на стадії виконання.
Нагадаємо, що споживчий кредит - це засоби, що надаються кредитодателем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (п.23 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів").
