Постановою Кабміну від 17 березня 2011 року № 256 затверджений Порядок встановлення розміру плати за надання кредитів (позик)притягнених державою, або державних гарантій.
Порядок встановлює механізм визначення розміру плати, що вноситься до держбюджету суб'єктом господарювання - резидентом, якому надається кредит, притягнений державою, або держгарантія по наданому кредиту.
Розмір плати встановлює КМУ на основі розрахунків Мінфіну і з обліком пропозиція Мінекономіки і органу, в сферу управління якого входить позичальник.
Для розрахунків повинен використовуватися методпри використанні якого визначається найменший розмір такої оплати. Серед методів виділені такі:
- рейтинговий (тобто, виходячи з рейтингу, присвоєного міжнародним рейтинговим агентством позичальникові);
- ринковий (різниця між процентною ставкою, по якій кредитор готовий надати кредит без забезпечення держгарантією і ставкою, за умови, що держгарантія надається);
- актуарний (за результатами оцінки ризиків, пов'язаних з кредитуванням, і об'єму можливих витрат держбюджету).
Слід зазначити, що розмір плати за кредитування передбачається нині підпунктом "а" п. 4 постанови КМУ від 11 липня 2001 року № 787 у такому розмірі:
- 0,5 % річних від частини непогашеної суми кредиту, якщо його погашення і обслуговування здійснюється за рахунок держбюджету;
- 2 % річних від непогашеної суми кредиту, якщо кредит обслуговується і погашається за рахунок небюджетних засобів.
Зі вступом в дію постанови Кабміну 17 березня 2011 року № 256 цей пункт втратить силу.
