Міністерство юстиції 16 березня 2011 року видало роз'яснення відносно положень цивільного законодавства про договір дарування.
Роз'яснення є детальний аналіз норм ГК регулюючих правовідносини у сфері дарування і освітлює, зокрема, такі питання: істотні умови договору; права і обов'язки сторін; форма договору; особливості дарування різних видів майна (наприклад, валютних цінностей; майна, що знаходиться в загальній спільній власності); повернення дарованого майна і розірвання договору.
Окремо Мінюст зупинився на пожертвуваннях, як формі договору дарування. Згідно ст. 729 ГК пожертвування - це дарування нерухомих і рухомих речей, у тому числі, грошей, цінних паперів, для досягнення певної, заздалегідь обумовленої, загальнокорисної мети. До пожертвувань застосовуються правила про договір дарування.
Відмінністю пожертвування від подарунка є те, що воно призначене для користування невизначеним колом осіб і має конкретне призначення. При цьому у того, що жертвує є право контролю над використанням переданого майна відповідно до мети, встановленої договором. Використання майна не за призначенням надає право тому, що жертвує вимагати розірвання договору (ч. 3 ст. 730 ГК).
Характеризуючи договір пожертвування, можна зробити висновок про те, що він в деякій мірі суперечить нормі ч. 2 ст. 717 ГК про те, що договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного зробити певні дії на користь дарувальника, не є договором дарування. Адже якщо в договорі пожертвування є положення про право дарувальника (що жертвує) контролювати цільове використання майна, то обдаровуваний зобов'язаний забезпечити таке право. Проте, до таких договорів застосовуються правила про договори дарування.
Слід зазначити, що питання пожертвувань, окрім ГК, врегульовані також і Законом "Про добродійність і добродійні організації".
