Порядок використання додаткових джерел погашення податкового боргу ствердила Державна податкова адміністрація наказом від 24 грудня 2010 року № 1040, який набуде чинності з дня офіційної публікації.
Він визначає механізм стягнення заборгованості з того, хто заборговував самій податковій, тобто з дебітора платника податків, що має податковий борг, термін погашення якого настав і право вимоги по якому перекладене на податкову.
Платник повідомляється в тому, що орган податкової служби визначає дебіторську заборгованість в якості додаткового джерела погашення податкового боргу. Це являється пропозицією до укладення договору про переклад права вимоги.
При згоді, договір полягає (письмово). На податкову службу можуть перекладатися усі види дебіторської заборгованості. Обоє, і платник-боржник і податкова, повідомляють про це дебітора. Потім орган податкової служби звертається в суд за стягненням з дебітора суми його заборгованості платникові податків.
Дебіторська заборгованість залишається активом платника податків аж до вступу засобів до бюджету.
У разі відсутності у платника податків, що є філією або іншим відособленим підрозділом юридичної особи, майна, достатнього для сплати податкового боргу, джерелом погашення такого боргу є майно самої юридичної особи.
