Народний депутат Сергій Терехин (БЮТ) запропонував законопроект № 6591що вносить зміни в Закон "Про міжнародне приватне право" (далі - Проект).
Проект встановлює випадки, коли учасники правовідносин з іноземним елементом (з іноземними физ- і юрособами, українськими громадянами, що проживають за кордоном, стосунки з приводу об'єкту, що знаходиться за кордоном, і тому подібне) не можуть (як виняток з правила, хоча зараз в законі - навпаки) самостійно вибирати правопідмет застосуванню.
Так, зміст угоди, стороною в якій є Україна як державаїї територіальна община "або особа, що перебуває в державній власності України або комунальної власності її територіальної общини" (тобто юрособи держ- і комунальній власності) регулюється за Проектом виключно правому України.
Проте при цьому, якщо зміст угоди виникає з міжнародного договору, а також з "управління державним боргом і валютним резервом"то тут вибір права за сторонами.
Те ж саме із захистом права власності і інших речових прав. Якщо ці права перебувають у власності України або комунальної власності її територіальних громад, або юрособ з державною і комунальною формою власності, то вони захищаються по праву України. Як виняток (вибір права захисту сторонами угоди) може виходити тільки з міжнародних договорів України і управління держборгом і золотовалютним резервом.
Проектом розширений круг справ з іноземним елементом, складових виняткову осудність судам України (іноземні суди їх розглядати не можуть). У нього додані суперечки про рухоме майно, що належить Україні як державі, територіальній общині і юрособам", що "належать ним.
Уточнено, що до виняткової осудності українських судів віднесені суперечки про інтелектуальну власність, що вимагає реєстрації в Україні не лише у вигляді патентування, але і у виді видачі ліцензій і свідчень; а також спори, пов'язані з випуском, реєстрацією, зверненням і знищенням тих, що підлягають реєстрації в Україні деривативов.
Згідно із запропонованими змінами суперечки про правовідносини між дітьми і батьками розглядатимуться не лише, якщо обидві сторони є громадянами України, але і якщо вони являються "резидентами України". Те ж по суперечках про спадкоємство - тепер вони осудні Україні і у випадку якщо спадкодавець був її резидентом (не лише громадянином).
Рішення іноземних судів не признаються і не виконуютьсяякщо зміст угод (яких торкаються спори) регулюється виключно правому України. А якщо внаслідок такого рішення іноземного суду (арбітражу) заарештовується (конфіскується, іншим чином обмежується) право власності на ті, що знаходяться за кордоном українське майно (активи), то застосовується адекватний і негайний арешт (конфіскація) майна країни судущо знаходиться в Україні.
| ЕКСПЕРТНА ДУМКА |
|
Тетяна Слипачук: "Реалізація положень проекту може привести до відвертих порушень міжнародних зобов'язань України" |
Фахівці практики міжнародного арбітражу ЮФ "Василь Кисиль і Партнери" припускають, що проект може бути винесений на розгляд ВР вже найближчим часом, тому вирішили звернути увагу правових кругів і держдіячів на потенційну небезпеку документу, прокоментувавши для ЛІГА :ЗАКОН його можливі наслідки. Коментує керівник практики міжнародного арбітражу ЮФ "Василь Кисиль і Партнери" Тетяна Слипачук: "Сьогодні мі спостерігаємо зростання кількості міжнародних арбітражів, в яких тією чи іншою мірою постає питання притягнення держави України до відповідальності за міжнародними комерційними контрактами, укладеними державними підприємствами, інституціями чи іншими утвореннями держави. Але якщо юридична можливість вказаних державних утворень нести самостійну відповідальність, як правило, не ставитися під сумнів, то питання про ті, чи можна притягнути до відповідальності за їх неправомірні дії державує набагато більш складним як з теоретичної, так і з практичної точки зору. Складність цих питань має транснаціональний характер, а вирішення - індивідуальний, національний.
Положення цього законопроекту не тільки можуть негативно вплинути на ефективність правового регулювання та унеможливити досягнення задекларованої в Пояснювальній записці до законопроекту мети - захисту інтересів держави Україна та державних підприємств, - але, навпаки, привести до відвертих порушень міжнародних зобов'язань України. А це, у свою чергу, вкрай негативно вплине на міжнародний імідж України та на відносини України з міжнародним співтовариством.
Даним законопроектом пропонується внести зміни Закону "Про правонаступництво України"якими передбачити, що міжнародні договори України діють лише в тій мірі, в якій смороді не суперечать, серед іншого, Закону "Про міжнародне приватне право" у запропонованій Проектом редакції. Між тим, фактично це є спробою "переглянути" в односторонньому порядку доля України у низці міжнародних договорівстороною яких вона після проголошення незалежності була майже 20 років. Як відомо, будь-які зміни зобов'язань за відповідними договорами можуть бути зроблені лише у порядку, безпосередньо передбаченому цими договорами, та з дотриманням загальних положень права міжнародних договорів. Одностороннє ж, post factum, обмеження (переглядання) кола таких зобов'язань є недійсним з точки зору міжнародного права.
Проектом пропонується додати до Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж" та до Цивільного процесуального кодексу України додаткову підставу для відмови у визнанні та виконанні іноземних арбітражних рішень на території України. Не зовсім зрозуміло, чи має на меті Проект "переглянути" доля України у Нью-Йоркській Конвенції взагалі, чи просто не враховує, що положення вказаної Конвенції мають перевагу над положеннями законів України. Крім того, беручи до уваги, що запропоновані обмеження щодо визнання та виконання стосуються лише іноземних арбітражних рішеньїх застосування також суперечитиме ст. ІІІ Нью-Йоркської Конвенціїяка передбачає, що "до визнання та виконання [іноземних] арбітражних рішень … не можуть застосовуватися більш обтяжливі умови, … аніж ті, які існують щодо визнання та виконання внутрішніх рішень" (якими за статусом є рішення МКАС при ТВП України).
Явно протиправним з міжнародно - правової точки зору є й запропоноване у Проекті положення про арешт, конфіскацію або інше обмеження права власності іноземної держави у відповідь на аналогічні дії при визнанні та виконанні іноземного арбітражного рішення проти держави Україна та державних підприємств за кордоном. Згідно з правом міжнародної відповідальності такі заходь є теоретичний можливими лише у відповідь на порушення відповідними державами норм міжнародного права.
У даному ж випадку Проект не зазначає такої передумови застосування вказаних заходів. А відтак, можна зробити висновок, що Проект передбачає накладення арешту, проведення конфіскації або інше обмеження права власності іноземної держави на території України у відповідь на дії, вчинені компетентними органами відповідної іноземної держави згідно з міжнародним правом, правозастосовною практикою та законодавством держави суду. Відповідно, дії України щодо вжиття таких заходів можуть бути кваліфіковані, мінімум, як експропріація власності іноземної держави у розумінні міжнародного права з усіма наслідками, що з цього випливають.
І це лише частина новацій, які пропонуються у законопроекті, і які, в разі прийняття Проекту у запропонованій редакції та його подальшій практичній реалізації, можуть призвести до ряду інвестиційних позовів проти держави Україна щодо порушення своїх міжнародно- правових, у тому числі інвестиційних, зобов'язань та навіть застосування до України міжнародно- правових санкцій."
