Кримінальний процесуальний кодекс уже зобов'язує фіксувати в протоколі обшуку відомості про вилучені речі. Достатність ідентифікаційних ознак у кожному випадку має оцінювати суд, вирішуючи питання про допустимість доказів у конкретній справі.
Такого висновку дійшли у Національній асоціації адвокатів України, проаналізувавши законопроєкт № 14159 «Про внесення змін до статті 87 Кримінального процесуального кодексу України щодо уточнення питань недопустимості доказів».
Документ пропонує доповнити КПК нормою про те, що недопустимими є докази, що були отримані під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо у протоколі обшуку відсутні ідентифікаційні ознаки виявлених та вилучених речей, за якими таку річ можливо достовірно ідентифікувати та характерних ознак.
Як обґрунтування автори законодавчої ініціативи наводять висновок, начебто зроблений Касаційним кримінальним судом ВС у справі № 306/2629/17. У НААУ зазначили, що посилання є некоректним. Адже Верховний Суд лише констатував, що в конкретному індивідуальному випадку протокол обшуку, у якому не було зазначено марки, моделі, номера, а також характерних ознак вилученого телефону, був обґрунтовано визнаний судом першої інстанції очевидно недопустимим доказом.
При цьому Верховний Суд зазначив, що за змістом ст. 433 КПК він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, не встановлені в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тож, акцентують у Національній асоціації адвокатів України, ВС у згаданому рішенні не формулював висновку щодо застосування норм права, зокрема й щодо недопустимості протоколу обшуку, в якому відсутні ідентифікаційні ознаки виявлених та вилучених речей, і не оцінював цей доказ у контексті його допустимості.
Також адвокати нагадали, що у КПК вже наявні необхідні процесуальні запобіжники. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 104 у заключній частині протоколу зазначаються відомості про вилучені речі, документи та спосіб їх ідентифікації. Очевидно, що недостатність ознак для ідентифікації повинна мати наслідком визнання протоколу та похідних від нього речей і документів недопустимими доказами. У будь-якому разі встановлення достатності (або недостатності) ідентифікаційних чи «характерних» ознак має залишатися дискреційним повноваженням суду.
Практика у кримінальному праві тримається на доказах, деталях і вчасній інформації. LIGA360 забезпечує все це в одному рішенні. Замовте індивідуальну презентацію, щоб побачити переваги без теорії.
Аналітики LIGA360 підготували ситуації для юриста, які допоможуть ретельніше вивчити питання допустимості доказів:
Належність та допустимість доказів в цивільному процесі;
Належність та допустимість доказів у господарському процесі;
Докази у кримінальному процесі, їх належність та допустимість.
