Ця сторінка доступна рідною мовою. Перейти на українську

У НААУ проаналізували пропоновані зміни до Сімейного кодексу в частині уточнення підстав скасування усиновлення

Реклама

Формалізація у Сімейному кодексі норми про те, що факт розірвання шлюбу між усиновлювачами сам по собі не є підставою для скасування усиновлення, є недоречною - ця норма і так забезпечена судовою практикою.

На це вказали в Комітеті Національної асоціації адвокатів України з питань сімейного права за підсумками аналізу законопроєкту № 13283 «Про внесення змін до статті 238 Сімейного кодексу України щодо уточнення підстав скасування усиновлення».

Зокрема, у НААУ пояснили: чинною редакцією статті 238 СК передбачено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:

1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;

2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;

3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.

Автори законодавчої ініціативи пропонують доповнити статтю положенням про те, що «при цьому, факт розірвання шлюбу між сторонами не є підставою для скасування усиновлення». Вони мотивують це необхідністю формування єдиної судової практики.

Але, звернули увагу в НААУ, при цьому суб'єкт ініціативи не навів постанов Верховного Суду або рішень судів інших інстанцій, в яких містяться висновки, що розірвання шлюбу між сторонами є самостійною підставою для скасування усиновлення.

У НААУ зазначили, що чинне законодавство й так не передбачає такої підстави, а Верховний Суд послідовно формує сталу практику: розірвання шлюбу між усиновлювачами не припиняє їхніх обов'язків перед дитиною (див. напр., постанову від 16.04.2025 у справі № 127/37017/23).

Відтак, звертають увагу адвокати, проект лише дублює очевидну правову позицію і не створює нових гарантій для захисту інтересів дитини. Натомість таке формулювання може спричинити неоднозначне тлумачення через використання процесуального терміна «сторони» без уточнення, кого саме мають на увазі.

Також у Комітеті НААУ нагадали, що закон має бути чітким, точним, доступним для розуміння, а також передбачати результати його реалізації.

Повністю зауваження НААУ до законопроєкту № 13283 можна переглянути за посиланням.

За повідомленням пресслужби Національної асоціації адвокатів України.

LIGA360 допомагає адвокатам ефективно керувати своїми справами. Отримуйте доступ до оновлень законодавства та детального аналізу судових рішень. Використовуйте аналітичні інструменти для прогнозування результатів судових спорів, які підвищують шанси на успіх ваших клієнтів. Замовте персональну презентацію, щоб дізнатися більше.

Залиште коментар
Увійдіть щоб залишити коментар
Увійти
Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях

Схожі новини