Який порядок застосування спеціальних санкцій у сфері ЗЕД

Український бізнес та іноземні компанії із представництвами в Україні у процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД) вже добре знайомі із різноманітними вимогами чинного законодавства. Починаючи від правил валютного контролю при експорті та імпорті товарів і послуг, що не притаманні більшості інших країн, до необхідності обґрунтувати у банках купівлю іноземної валюти тощо. Проте далеко не всі знають про спеціальні санкції у сфері ЗЕД, що можуть призвести як до штрафів, так і до повної зупинки процесу зовнішньоекономічної діяльності. Детально про це поговоримо у цій статті.

Види спеціальних санкції ЗЕД та їх специфіка, якими нормативними актами вони регулюються

Застосування спеціальних санкцій регулювалося ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон про ЗЕД), у редакції станом, що діяла до 7 лютого 2019 року, та наказом Мінекономіки від 17.04.2000 року № 52 «Про затвердження Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (надалі - Порядок).

Спеціальні санкції застосовувалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство) за порушення Закону про ЗЕД і пов'язаних з ним законів, зокрема, у разі порушення суб'єктами ЗЕД валютного, митного, податкового та іншого законодавства за поданням фіскальних органів (ДФС), контрольно-ревізійної служби (КРУ), правоохоронних органів (включаючи СБУ), органу Антимонопольного комітету України (АМКУ), Нацкомфінпослуг, Національного банку України (НБУ) або за рішенням суду. Також у разі дій, які могли зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» у редакції станом, що діяла до 7 лютого 2019 року, за порушення законодавства України у сфері зовнішньоекономічної діяльності до суб'єктів ЗЕД або іноземних суб'єктів господарської діяльності могли бути застосовані такі санкції:

• штраф;

• індивідуальний режим ліцензування;

• тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Штраф мав застосовуватися протягом трьох років з дня виявлення, у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно із Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» або пов'язаних з ним законів України. На практиці штрафи, як види спеціальних санкцій, до суб'єктів ЗЕД не застосовувалися.

Підставою для застосування санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування було порушення суб'єктами Закону про ЗЕД та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій. Строк застосування також протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства. У разі застосування такої спецсанкції суб'єкт господарської діяльності повинен був отримати індивідуальну ліцензію на кожну окрему зовнішньоекономічну операцію. Режим індивідуального ліцензування діяв до моменту усунення порушень. Фактично, такий режим міг діяти безстроково.

Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності застосовувалося протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства, у випадках порушення Закону про ЗЕД або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки. Це означало позбавлення права займатися всіма видами зовнішньоекономічної діяльності, за винятком деяких винятків (винятки було перераховано в п. 3.1 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Скасування механізму спеціальних санкцій і практика його дії

Проте 21 червня 2018 року Верховна Рада прийняла Закон «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон про валюту), яким із Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» було виключено статтю 37. Зміни набули чинності 7 лютого 2019 року.

Прийняття цього Закону про валюту мало остаточно скасувати механізм спеціальних санкцій, оскільки спеціальні санкції - це застарілий і неефективний механізм боротьби з порушеннями в галузі ЗЕД, який найбільше шкодить добросовісним компаніям та відсутній у законодавстві інших країн. Це важливий крок до лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, що мав значно полегшити життя українським експортерам та імпортерам. Оскільки відсутність ризику санкцій сприятиме прозорості зовнішньоекономічної діяльності, покращенню ділового середовища, передбачуваності умов ведення бізнесу.

Але, незважаючи на це, Міністерство на підставі ст. 37 Закону надалі видає накази та застосовує санкції у вигляді переведення на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Основними аргументами Міністерства є те, що ст. 58 Конституції України дозволяє зворотну дію закону в часі в разі, якщо він пом'якшує або скасовує відповідальність особи. Крім того, у своїх відповідях на звернення Міністерство зазначає, що накази про переведення суб'єктів господарювання на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності приймаються на підставі Порядку. Тому що Порядок, прийнятий для реалізації ст. 37 Закону, не було скасовано після виключення цієї статті із Закону про валюту, тому він і досі застосовується Міністерством. Також Міністерство зазначає, що немає підстав, визначених законодавством, щодо непереведення суб'єктів, до яких застосовано спеціальні санкції, на індивідуальний режим ліцензування.

У зв'язку із цим щороку постановою Кабінету Міністрів України затверджується перелік товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню та на які встановлено квоти.

Відповідно до ст. 16 Закону України від 16.04.1991 № 959 «Про зовнішньоекономічну діяльність» ліцензування зовнішньоекономічних операцій визначається як комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання дозволу на здійснення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності експорту (імпорту) товарів.

Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних або інших обмежень), приймається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики з визначенням переліку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню, періоду дії ліцензування та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару.

Перелік товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню у 2025 році, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2024 № 1481 «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2025 рік».

Вказаною постановою, зокрема, затверджено на 2025 рік:

• обсяги квот товарів, експорт яких підлягає ліцензуванню;

• перелік контрольованих речовин (озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів), експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню;

• перелік товарів та обладнання, що можуть містити контрольовані речовини (озоноруйнівні речовини та фторовані парникові гази), експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню (крім товарів та обладнання, що перевозяться у контейнерах з особистими речами);

• перелік товарів (аграрної продукції), експорт яких підлягає ліцензуванню;

• обсяги квот товарів, експорт яких до держав - членів Європейського Союзу підлягає ліцензуванню.

Варто зазначити, що на сьогодні остаточно законодавчо не врегульовано питання щодо застосування спеціальних санкцій. Така неврегульованість порушує права суб'єктів господарювання і ускладнює процес здійснення операційної діяльності. Також це призводить до неоднозначного тлумачення та застосування існуючих норм і виникненню великої кількості судових спорів.

Вікторія Ващенко,

керівник департаменту фінансових послуг

юридичної компанії GLS