Укладення договорів з контрагентами є важливим фактором при провадженні господарської діяльності. При укладенні договору необхідно врахувати потенційні ризики, які можуть виникнути в процесі виконання цього договору.
До таких ризиків можна віднести:
1. Неналежна перевірка контрагента
Бажано здійснювати перевірку контрагента, з яким буде укладено в подальшому договір, навіть якщо підприємство співпрацює з ним протягом тривалого часу, однак була перерва у такій співпраці. У випадку, якщо договір укладається з новим контрагентом, здійснення такої перевірки є обов'язковою.
Перевірка контрагента здійснюється з метою встановлення "добросовісності" суб'єкта господарювання. Саме неналежна перевірка контрагента в майбутньому може стати підставою для виникнення спорів у процесі виконання договору, а в подальшому - звернення до суду.
Така перевірка першочергово здійснюється за допомогою відкритих ресурсів, таких як - "Судова влада України", Єдиний державний реєстр судових рішень, Автоматизована система виконавчого провадження, Єдиний реєстр боржників, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Також необхідно перевірити, щоб особа, яка підписує договір, мала повноваження на підписання цього договору. Наявність таких повноважень має бути зазначена у Статуті підприємства або іншому документі, який має бути наданий іншій стороні договору на підтвердження повноважень підписанта.
Низка постанов Верховного Суду містить сталу правову позицію з цього питання, яка полягає у такому: "Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента" (постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 924/491/17, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 02.10.2019 у справі № 910/22198/17 та від 20.02.2018 у справі № 906/100/17, від 30.04.2020 у справі № 925/1147/18, від 11.08.2021 у справі № 910/9108/20, від 13.05.2021 у справі № 910/4028/20).
Новий контрагент - нові ризики для бізнесу. Переконайтеся, що ваші партнери не мають прихованих міжнародних зв'язків, токсичних зв'язків з рф/рб та судових справ. Замовте презентацію інноваційних можливостей LIGA360.
2. Неузгодження спірних питань на етапі підготовки проекту договору
Узгодження сторонами істотних умов договору є дуже важливим етапом у процесі укладення договору.
Питання, які виникли в процесі розгляду та узгодження сторонами проекту договору, можливо врегулювати та зафіксувати у протоколі розбіжностей. Таким чином, сторони досягнуть компромісу та встановлять взаємовигідні умови співпраці.
3. Відсутність фіксації усних домовленостей між сторонами договору в письмовому вигляді
Договірні відносини між контрагентами часто не обмежуються тільки укладенням договору. Часто деякі умови щодо виконання договору більш детально розкриваються у додатках до договору. Також, у процесі співпраці, сторони можуть дійти згоди щодо необхідності внесення змін до укладеного договору. Такі зміни в обов'язковому порядку треба фіксувати шляхом підписання додаткових угод до договору чи інших документів. Відсутність письмового погодження змін до договору може в майбутньому стати підставою звернення контрагента до суду і доведення наявності домовленостей у такому разі ускладнюється значним чином.
4. Приділення недостатньої уваги розділу, який передбачає застосування штрафних санкцій за неналежне виконання / невиконання умов договору
Доволі розповсюдженою є ситуація, коли сторони договору вирішують не прописувати детально розділ, який передбачає застосування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Як наслідок, неможливість стягнення з контрагента штрафних санкцій (штрафу, пені) за порушення виконання зобов'язання.
У постанові ВП ВС від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 зазначено, що якщо умовами договору не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов'язання, а частина шоста статті 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію, то немає підстав для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція.
5. Відсутність конкретизації в договорі щодо дій у разі настання форс-мажорних обставин
Настання форс-мажорних обставин самих по собі не звільняє суб'єкт господарювання від відповідальності за порушення умов договору, оскільки такі обставини повинні бути засвідченні Торгово-промисловою палатою України або регіональними ТПП, яка встановлює наявність причинно-наслідкового зв'язку між наявністю форс-мажору та неможливістю виконання зобов'язання за договором. Відповідно документом, який посвідчує наявність форс-мажору у конкретному випадку, є сертифікат ТПП, виданий за результатами розгляду заяви підприємства.
Щодо питання, чи є доказом існування форс-мажорних обставин лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, Верховний Суд у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 910/7679/22 висловив позицію, яка полягає у такому: “Лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.”. Таким чином, вбачається необхідність отримання суб'єктом господарювання сертифіката ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин у кожному конкретному випадку.
Також необхідно врахувати, що у разі визначення у договорі строку, протягом якого сторона має повідомити іншу сторону про настання форс-мажорної обставини, таке повідомлення є обов'язковим. Таким чином, у разі встановлення у договорі строку для такого повідомлення несвоєчасне повідомлення або неповідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на ці обставини, якщо це передбачено договором. У іншому випадку порушення строку повідомлення не означає автоматичну втрату права посилатись на форс-мажорні обставини.
Микола Максимов,
адвокат, керуючий судовою практикою
ЮК "RIYAKO & PARTNERS"
Автоматична перевірка тексту договору - у новій LIGA360. Перевірте помилки в структурі та нумерації, дати, суми, реквізити сторін тощо. Будьте впевнені у кожній угоді! Побачте всі переваги роботи в комплексній інформаційно-аналітичній платформі LIGA360, замовивши персональну презентацію.
