Спільна власність: що робити?

Спільна власність - це майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Спільна власність поділяється на:

- спільну сумісну власність - власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності (класичний приклад - власність подружжя);

- спільну часткову власність - власність двох чи більше осіб із визначенням часток (наприклад, власність спадкоємців на майно, що набувається ними в процесі спадкування).

Діє також наступне правило, встановлене ч. 4 ст. 355 Цивільного кодексу України: спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Особливістю спільного майна є те що є співвласники, володіють і користуються і розпоряджаються ним спільно.

Згідно з ст. 369 Цивільного кодексу України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Правочин (договір) щодо розпорядження спільним майном може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень (ч.4 ст. 369 ЦК України).

Спільна власність може виникати між подружжям, між спадкоємцями, між особами, що спільно, наприклад, звернулися за реєстрацією торговельної марки.

Спільна власність - це завжди проблема, якої варто уникати за можливості в доступний вам спосіб. Повірте, завжди є вихід.

Які ж є варіанти уникнення існування режиму спільної власності? Розглянемо деякі з таких варіантів детальніше.

1. Укладення шлюбного договору між подружжям або укладення договору про поділу майна подружжя.

Нагадаємо про те, що шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки.

Тобто, подружжя має можливість укласти шлюбний договір, де відразу убезпечать виникнення спільної власності, передбачивши перехід до кожного з подружжя того чи іншого майна в особисту приватну власність.

У шлюбному договорі сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 Сімейного кодексу України (Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя) і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з подружжя. Сторони можуть також домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу. У шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу (ст. 97 Сімейного кодексу України).

Якщо йде мова про пару, що перебуває в процесі розлучення, вихід також є - укласти договір про поділ майна. Також цілком дієвий спосіб, що підтверджено також і судовою практикою (справа №753/19919/19).

2. Укладення спадкоємцями договору про поділ спадкового майна.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них (ст. ст. 1267, 1278 Цивільного кодексу України).

Якщо спадкоємці дійшли згоди про поділ спадщини, вони мають право укласти відповідний договір. Такий договір має бути укладено письмово і нотаріально посвідчено.

Предметом такого договору є спадкове майно. До нього входять всі речі, права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Отже, спадкоємці мають можливість укласти договір про поділ спадкового майна, таким чином, також здійснивши поділ наявного спадкового майна, не допустивши виникнення права спільної часткової власності.

3. Укладення договору про співпрацю, де детально визначити порядок спільного користування торговельною маркою.

Право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам спільно, може здійснюватися за договором між ними. У разі відсутності такого договору право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам, здійснюється спільно (ст. 428 Цивільного кодексу України).

Взаємовідносини при використанні торговельної марки, свідоцтво на яку належить кільком особам, визначаються угодою між ними.

У разі відсутності такої угоди кожний власник свідоцтва може використовувати торговельну марку на свій розсуд, але жоден з них не має право давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання торговельної марки та передавати право на торговельну марку іншій особі без згоди решти власників свідоцтва (ч. 3 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Таким чином, спільна власність - це завжди проблема та «обтяження» наявного у вас майна діяти в порядку й спосіб, узгоджений із іншим співвласником. Саме тому, за можливості рекомендуємо користуватися дієвими способами уникнення існування режиму спільної власності.

Оксана Духовна
к.ю.н., адвокат

Читайте також: Як успадкувати майно, що знаходиться за кордоном