Рішення Міжнародного суду ООН щодо позову України проти рф: основні положення та що означає для нашої держави

Передісторія винесення Рішення Міжнародного суду ООН щодо позову України проти рф:

16 січня 2017 року Україна використовуючи один з механізмів розслідування порушень російською федерацією міжнародних норм права ініціювала в міжнародному суді ООН розгляд справи ICSFT&ICERD - про порушення рф Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму (International Convention for the Suppression of the Financing of Terrorism) 1999 року та Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (International Convention on the Elimination of All Forms of Racial Discrimination) 1965 року.

Заявляючи про порушення норм Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму (International Convention for the Suppression of the Financing of Terrorism) 1999 року позиція України полягала саме в тому, що це відбувалося шляхом надання рф зброї та інших видів допомоги незаконним збройним формуванням так званим "ДНР" та "ЛНР", відмова співпрацювати у запобіганні злочинам, пов'язаним із фінансуванням тероризму, шляхом вжиття всіх практичних заходів для запобігання та протидії підготовці на своїй території до вчинення цих злочинів у межах або за межами своєї території (ст. 18 ICSFT).

Не здійснення заходів щодо виявлення, відстеження коштів, які використовуються або розподіляються з метою фінансування тероризму в Україні, а також щодо замороження або арешту коштів, які використовуються або розподіляються для цілей фінансування тероризму в Україні (ст. 8 ICSFT) .

Не здійснення розслідування фактів щодо осіб, які скоїли або підозрюються в фінансуванні тероризму в Україні, а також не притягнення до відповідальності підозрюваних (ст. 9 і 10 ICSFT) .

Не надання допомоги у зв'язку з розслідуванням кримінальних справ щодо фінансування тероризму (ст. 12 ICSFT).

Таким чином, порушуючи вказані правові норми російською федерацією було здійснено фінансування вчинених на території України терористичних актів незаконними збройними формуваннями (а саме збиття літака малайзійських авіаліній рейсу MH17, обстріли житлових районів Маріуполя та Краматорська, Волновахи та Авдіївки, терористичний вибух під час Маршу єдності та у рок-клубі «Стена» у Харкові тощо.).

Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Україна та Нідерланди проти росії» від 30.11.2022 року вже було встановлено та доведено функціонування терористичних угрупувань російської федерації на території української держави.

(п.132-140 вказаного рішення зазначено: «Народне ополчення Донбасу» виникло в березні 2014 року, засноване паном Губарєвим (див. пункт 110). Це угрупування було основним ополченням «ДНР». Воно було активним з перших етапів конфлікту навколо Донецька, Горлівки та Єнакієво. У міру того, як конфлікт тривав і загострювався, у Донецьку виникли ще три озброєні групи: «Батальйон «Оплот», «Російська православна армія», «Батальйон «Восток», У Слов'янську 12 квітня 2014 року з'явилася група озброєних сепаратистів на чолі з паном Гіркіним (див. пункти 52 і 108 вище) і взяла там командування ополченцями. Опис початкових політичних структур у «ДНР» та «ЛНР» разом із головними посадовими особами також детально викладено в цьому рішенні. Зокрема, є багато інформації про «ДНР» та її склад влітку 2014 року в світлі незалежних розслідувань, проведених після збиття рейсу MH17.)

Щодо порушення Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (International Convention on the Elimination of All Forms of Racial Discrimination) 1965 року - у даній частині позову ішлося саме про те, що Росія причетна до дискримінації неросійських громад, які проживають на окупованій території Криму, зокрема, спільнот етнічних українців і кримських татар шляхом заборони діяльності Меджлісу кримськотатарського народу, вбивств, здійсненням самовільних обшуків, затриманням, обмеженням на викладання в закладах освіти української й кримськотатарської мов.

*Зокрема дані порушення з боку рф були зафіксовані у Резолюції Генеральної Асамблеї ООН (Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна: резолюція / прийнята Генеральною Асамблеєю.)

Російська федерація звинувачувалася у тому, що вона в порушення ICERD:

• брала участь у численних та масових актах расової дискримінації проти кримськотатарської та української громад у Криму, а також брала участь у політиці та практиці расової дискримінації щодо цих громад (ст. 2 ICERD);

• спонсорувала, захищала та підтримувала акти расової дискримінації, здійсненими іншими особами чи організаціями, проти кримськотатарської та української громад у Криму (ст. 2 ICERD);

• сприяла та підбурювала до расової дискримінації кримськотатарської та української громад у Криму (ст. 4 ICERD);

• не надала гарантій захисту правам членів кримськотатарської та української громад на рівність перед законом (ст. 5 ICERD);

• не забезпечила кримськотатарській та українській громадам у Криму ефективний захист і засоби правового захисту від актів расової дискримінації (ст. 6 ICERD);

• не вжила негайних та ефективних заходів зокрема в галузях викладання, виховання, культури та інформації, в цілях боротьби із забобонами, які ведуть до расової дискримінації кримськотатарської та української громад у Криму (ст. 7 ICERD).

Україна також наголошувала у позовних вимогах зобов'язати російську федерацію виплатити фінансову компенсацію за шкоду, яку Україна зазнала внаслідок вказаних порушень, у тому числі за шкоду, яку зазнали її громадяни.

Після подання позову Україна також надіслала запит до МС ООН з проханням вжити відповідних тимчасових заходів, враховуючи невідкладний характер ситуації. 19 квітня 2017 р. МС ООН прийняв історичне рішення застосувати тимчасові запобіжні заходи проти Російської Федерації на вимогу України.

Своїм Наказом МС ООН серед іншого зобов'язав Росію «утриматись від вжиття чи підтримання обмежень відносно можливості кримських татар зберегти власні представницькі інституції, включаючи Меджліс».

Окрім цього, Наказом МС ООН було зобов'язано Росію «забезпечити доступ до отримання освіти українською мовою», та закликано сторони не вживати заходів, які б могли загострити спір перед Судом, який включає в себе як і здійснення дискримінаційних дій на території АР Крим, так і підтримання актів тероризму на сході України.

МС ООН 8 листопада 2019 року визнав свою юрисдикцію у справі щодо порушення рф двох конвенцій, зазначивши, що Україною були дотримані всі процесуальні досудові процедури (був пройдений так званий юрисдикційний фільтр).

31 січня 2024 року Міжнародний суд ООН виніс рішення по суті справи України проти Російської Федерації щодо застосування Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расового дискримінації. Суд встановив, що Росія порушила обидва міжнародні договори”, -МЗС України щодо рішення Міжнародного суду ООН у справі проти Російської Федерації.

«Це - перший випадок в історії, коли Міжнародний суд ООН виніс остаточне рішення щодо порушень Росією норм міжнародного права.».

31 січня з Палацу миру в Гаазі транслювали офіційне проголошення рішення головою Міжнародного суду Організації Об'єднаних Націй Джоан Е. Донох'ю.

Основні тези проголошеного рішення:

Суд встановив, що рф порушила свої зобов'язання за п. 1 статті 9 Конвенції ООН про боротьбу з фінансуванням тероризму:

- Міжнародний суд ООН визнав, що росія порушила деякі частини Конвенції ООН про запобігання фінансуванню тероризму, бо не розслідувала фінансову підтримку сепаратистів на сході України у 2014 р.;

- Але суд вважає, що немає переконливих доказів того, що Російська Федерація не вжила практичних заходів для запобігання переміщенню грошей в Україну для фінансування тероризму;

На вимогу України, де було зазначено, що Росія мала заморозити активи, з яких могли фінансувати дії терористів у Донецькій та Луганській областях - суд відповів, що “російська федерація не мала розумних підстав підозрювати, що кошти, про які йдеться, були використані з метою фінансування тероризму, і, відповідно, не мала зобов'язань заморожувати активи”. Тому дана вимога не була задоволена.

• 10-ма голосами проти п'яти Суд відхилив інші подання України по Конвенції ООН про боротьбу з фінансуванням тероризму.

• Визнано порушення рф Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (International Convention on the Elimination of All Forms of Racial Discrimination) 1965 року через позбавлення дітей в окупованому Криму можливості навчатися українською мовою, оскільки в той спосіб, в який рф реалізує освіту в Криму після 2014 року щодо шкільної освіти українською мовою, вона порушує свої зобов'язання згідно зі статтею 2, п. 1 (а) і статтею 5 (e) (v) Конвенції ООН «Про ліквідацію всіх форм расової дискримінації» (щодо кримськотатарської мови такого рішення не було ухвалено);

• Суд встановив, що, обмежуючи діяльність Меджлісу кримськотатарського народу, рф порушила зобов'язання відповідно до п. 106 (1) (a) Наказу МС ООН від 19 квітня 2017 року про призначення тимчасових заходів у справі. Агент України в Міжнародному суді справедливості, посол з особливих доручень МЗС України Антон Кориневич, прокоментував цей пункт наступним чином: «росія була визнана винною в порушенні наказу про тимчасові заходи, зокрема не скасувавши заборону Меджлісу, а також погіршивши спір шляхом "визнання" так званої "незалежності» окремих організованих збройних груп. І - через повномасштабне вторгнення в Україну, що є окремим порушенням міжнародного права"

• Судом не було визнано що кримські татари та етнічні українці зазнавали фізичного насилля та переслідувань від росіян на ґрунті їхньої етнічної приналежності - «насправді будь-який несприятливий вплив на права кримських татар і етнічних українців можна пояснити їхньою політичною опозицією до поведінки Російської Федерації в Криму» зазначено судом;

• Десятьма голосами проти п'яти, Міжнародний суд ООН відхилив всі інші подання України щодо Міжнародної конвенції про ліквідацію расової дискримінації.

• Судом також визнано, що рф порушила своє зобов'язання утримуватися від будь-яких дій, які могли б загострити або розширити спір з Україною.- п. 106 (2) Наказу від 19 квітня 2017 року, що вказує на тимчасові заходи утриматися від будь-яких дій, які можуть погіршити або розширити спір між Сторонами.

• Крім того, судді відмовилися винести конкретне рішення щодо ймовірної відповідальності Росії за збиття літака MH17 над Донецькою областю.

• Також суд не задовольнив вимогу України щодо виплати компенсацій від РФ.

Україна стала на шлях відновлення справедливості за скоєні злочини починаючи з 2014 року з боку російської федерації і сьогодні вже отримує перші рішення міжнародних судів, які фіксують та встановлюють факти того, що росія є грубим порушником міжнародних правових норм.

Однак з боку об'єктивного судження слід зауважити, що це рішення не є програшом і не є перемогою. Але не дивлячись на те, що даним рішенням були задоволені не всі вимоги української сторони, нівелювати його історичне значення для України не слід, адже це перше рішення МС ООН на міжнародній арені, яким визнано рф порушником міжнародних конвенційних норм.

Оскільки з наведеного вище контексту чітко простежується, що суд частково визнав рф порушником обох вказаних конвенцій, історичний прецендент даного рішення полягає в тому, що це перше обов'язкове для визнання усім світом рішення про те, що росія є міжнародним злочинцем ще від 2014 року. Задоволенням вимог про часткове порушення Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму 1999 року (до речі щодо даної конвенції суд оголосив про так зване обмеження у своєму рішенні щодо юрисдикції від 8 листопада 2019 року, коли зазначив, що ця конвенція спрямована лише на боротьбу з фінансуванням тероризму, який вчиняють індивіди, і не врегульовує питання державного фінансування актів тероризму) фактично встановилася констатація факту, того що рф є порушником обов'язку розслідування підозр, правового переслідування осіб/угрупувань, які вдаються до вчинення міжнародних злочинів та є пов'язаними особами з політичним режимом рф, що є прямим не перешкоджанням та потуранням у вчинені протиправних дій міжнародного характеру.

Стосовно часткового визнання Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 року суд зауважив, що переслідування осіб за ознакою громадянства та політичною ознакою не є расовою дискримінацією, через що відхилив частину вимог. Тому з урахуванням даного стандарту вдалося домогтися лише визнання порушення рф права етнічних українців на освіту українською мовою, чим встановлено зобов'язання забезпечити ефективний доступ до освіти українською мовою.

Крячок Тетяна

Юрисконсульт ЮК «АЛЬФА ОКС»

Читайте також: Авторські права на об'єкт, створений штучним інтелектом