У своєму листі № 1156/6/16-1515-26 ДПАУ розглянула питання можливості застосування підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статей 7 Закону "Про податок на додану вартість" до питань оподаткування лізингових операцій.
Згадана норма закону передбачає можливість у разі відмови постачальника товару (послуги) від надання податкової накладної (чи порушення ним порядку заповнення цією накладною) віднести вже сплачені суми ПДВ до складу податкового кредиту за звітний період. Для цього потрібні відповідна заява із скаргою на постачальника і розрахункові документи, що підтверджують факт сплати податку внаслідок придбання товарів (послуг).
Оскільки лизингодатель має право відмовитися від договору лізингу і вимагати повернення предмета лізингу у безперечному порядку (по старанному напису нотаріуса) у разі прострочення лізингоотримувача із сплатою лізингових платежів більш ніж на 30 днів (ст. 7 Закону "Про фінансовий лізинг")а також по інших підставах, встановлених законом або договором (ст. 10 Закону)акт вилучення предмета лізингу з підписом лизингодателя чи акт старанної служби про вилучення у боржника предметів, на думку ДПАУ, можуть вважатися документами, що підтверджують факт сплати ПДВ. Але тільки за умови, що ці акти містять інформацію про ПДВ, розрахований виходячи з вартості вилученого предмета лізингу.
Таким чином, аналогічно, при відмові лізингоотримувача надати податкову накладну, лизингодатель може разом із скаргою на такого лізингоотримувача і вказаними вище актами (як доказами сплати ПДВ) при подачі податкової декларації подати і заяву про включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту.
