Формальні порушення вимог при отриманні громадянства країни не можуть бути самі по собі підставою для позбавлення особи юридичного зв'язку з державою. Органи влади мають ураховувати всі фактори, зокрема, поведінку людини після набуття громадянства.
Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Усманов проти Росії» (заява № 43936/18), повідомляє інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».
Громадянин Таджикистану Бахтіяр Усманов у 2007 році переїхав до Росії разом із дружиною та двома дітьми. Згодом у них народилося ще двоє дітей.
У 2008 році він отримав громадянство РФ. Проте через десять років його позбавили громадянства на тій підставі, що у своїй первинній заяві він не вказав деяку інформацію (імена своїх братів і сестер).
Федеральна служба безпеки заборонила йому в'їзд до Росії на 35 років, оскільки він становив загрозу для національної безпеки. Чоловікові дали час, аби залишити територію країни, і, оскільки він цього не зробив, його помістили в ізолятор тимчасового тримання іноземців. А суд ухвалив рішення про примусову висилку Усманова з Росії.
Спроби оскаржити ці рішення були безуспішними.
Висилка з країни не сталася лише через те, що Усманов звернувся до ЄСПЛ, який застосував тимчасові заходи відповідно до Правила 39 Регламенту Суду.
Заявник посилався на статтю 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і стверджував, що під час прийняття рішення про позбавлення його громадянства та висилку органи влади не врахували належним чином його сімейну ситуацію та не пояснили, чому він становив загрозу для національної безпеки.
Суд у Страсбурзі передовсім встановив, що позбавлення заявника громадянства порушувало його права відповідно до статті 8 Конвенції. Він був позбавлений правого статусу в Росії і залишився без жодного дійсного документа, що посвідчує особу.
Було враховано, що в Росії люди повинні були посвідчувати свою особу незвично часто у своєму повсякденному житті, починаючи з придбання квитка на потяг і закінчуючи важливішими потребами, такими як працевлаштування або отримання медичної допомоги.
Представник Уряду аргументував позицію держави тим, що після встановлення факту неповної подачі Усмановим інформації в заяві, в органів влади не було іншого вибору, окрім скасування рішення про надання йому громадянства незалежно від часу, який минув, міцності його зв'язків з Росією, його сімейної ситуації або інших важливих факторів.
Але ЄСПЛ оцінив такий підхід як надмірно формалістичний. Цьому сприяла чинна на той час законодавча база і призвела до нездатності надати заявникові відповідний захист від свавільного втручання. А позбавлення заявника громадянства за таку помилку без встановлення балансу було вкрай непропорційним. Тому Суд дійшов висновку, що мало місце порушення статті 8 Конвенції.
Також відповідного балансу між різними інтересами не було дотримано у провадженнях щодо заборони в'їзду в Росію та адміністративної висилки. У цих двох провадженнях не було переконливо встановлено, що загроза, яку, як стверджувалося, становив заявник для національної безпеки, переважала той факт, що він проживав в Росії протягом тривалого часу разом з громадянкою Росії, з якою в нього було четверо дітей, двоє з яких народилися в Росії. Це було особливо доречно з огляду на те, що під час перебування в Росії заявник не вчинив жодних правопорушень. Відповідно, мало місце ще одне порушення статті 8 Конвенції.
З огляду на вищезазначені висновки ЄСПЛ постановив, що Росія має виплатити пану Усманову 10 тис. євро відшкодування моральної шкоди.
Повна база рішень ЄСПЛ відтепер доступна у системах ЛІГА:ЗАКОН.
60 тис. рішень ЄСПЛ у прив'язці до відповідних статей Конвенції офіційною мовою та в перекладі на будь-яку дату у минулому. Плюс короткі огляди рішень українською та легка навігація від рішень ЄСПЛ до відповідних статей Конвенції та навпаки.
Деталі за посиланням
Читайте також:
ЄСПЛ опублікував рішення щодо прийнятності справи "Україна проти Росії (щодо Криму)"
