Якими є загальні підстави для розірвання договору дарування, чим вони зумовлюються та на які важливі нюанси варто звернути увагу? Що з цього приводу кажуть постанови ВС? Детальні відповіді дала провідна адвокатка АО «Моріс Ґруп» Зореслава Кудиба.
- Відповідно до частини 1 ст. 717 ЦКУ за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Цивільним кодексом також визначено загальні підстави розірвання договору дарування: розірвання договору за згодою сторін, у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ст. 651) та у зв'язку з істотною зміною обставин (ст. 652).
Розірвання договору за згодою сторін не потребує додаткових пояснень. Сторони договору в певний момент доходять згоди про його розірвання та підписують відповідний договір, а у разі необхідності такий договір нотаріально посвідчується. Адже за положеннями ст. 654 зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.
Розглянемо тепер інші загальні підстави розірвання договору дарування, коли відсутня спільна згода сторін на таке розірвання.
Так, згідно з ч. 2 ст. 651 ЦКУ договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
А ч. 1 ст. 652 цього ж нормативного акту передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
У цьому контексті цікавою є постанова Верховного Суду від 23.01.2019 року по справі №591/3835/16-ц.
Так, позивач вважав, що відповідач навмисно умовила його подарувати їй будинок та земельну ділянку, щоб у подальшому позбавити його житла, хоча в момент укладення договорів дарування донька запевнила його, що він залишиться проживати в ньому. Але на цей час вона вигнала його з квартири, і йому немає де проживати, оскільки подарований будинок, де він зареєстрований, непридатний для проживання. Отже, позивач вважав, що на цей час істотно змінились обставини, які існували під час укладання спірних договорів, що відповідно до ст. 652 ЦК України є підставою для розірвання договору дарування.
Розглянувши спір, суд касаційної інстанції зазначив, що позивач добровільно, усвідомлюючи правові наслідки договору дарування, уклав договори дарування спірних житлового будинку та земельної ділянки, під час виконання договору сторонами не порушено його умов та мета договору дарування щодо передачі власником (дарувальником) свого майна у власність іншої особи (обдарованого) без отримання будь-якої взаємної винагороди (майнового задоволення). Тому підстави для розірвання договору дарування відсутні.
Крім загальних підстав, цивільне законодавство містить спеціальні підстави розірвання договору дарування.
Ст. 725 ЦКУ передбачено, що договором дарування може бути встановлений обов'язок обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо).
Відтак, у разі порушення обдаровуваним обов'язку на користь третьої особи дарувальник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе - відшкодування його вартості (ст. 726 ЦКУ).
Проте такий обов'язок на користь третьої особи має бути не усною домовленістю між сторонами, а бути прописаним в договорі, що укладається між сторонами.
Як зазначив ВС у своїй постанові від 13.12.2018 року по справі № 641/1195/15ц, посилання позивача на те, що відповідач не виконав свою обіцянку та не подарував квартиру сину, не може бути підставою для розірвання спірного договору, оскільки зі змісту договору вбачається, що обдаровуваний не брав на себе обов'язку вчинити певні дії майнового характеру (ЦКУ), зокрема відчужити квартиру на користь свого сина по досягненню ним повноліття.
За ініціативи дарувальника договір дарування може бути розірваний також з таких підстав:
- якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей, а в якості подарунка виступали нерухомі речі або особливо цінне майно;
- якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність;
- якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.
Договір дарування зумовлюється особистими відносинами дарувальника і обдаровуваного та укладається з добрим ставленням до обдаровуваного, а тому містить особливі правила його розірвання, що не застосовуються до інших договорів. Загальною підставою для такого розірвання правочину є злісна невдячність обдаровуваного. Це зумовлено також і тим, що законом не може бути передбачено морального обов'язку для обдарованого, спрямованого на вдячність та повагу до дарувальника (постанова Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 523/9855/17).
У цьому ж судовому рішенні суд касаційної інстанції зазначив, що злочин сам по собі є аморальним явищем. Тому вчинення злочину має тягнути настання цивільно-правових наслідків. Такими наслідками закон визначає розірвання договору дарування, предметом якого є нерухоме майно. У таких випадках дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування та повернення дарунка або відшкодування його вартості. Законом чітко сформульовані умови (підстави) виникнення такого права у дарувальника, причому незалежно від того, чи був договір дарування укладений з обов'язком передати дарунок у майбутньому, чи дарунок вже був переданий дарувальником та прийнятий обдаровуваним. У випадку смерті дарувальника, яка була спричинена умисними злочинними діями обдаровуваного (позбавленням життя дарувальника), право вимагати розірвання договору дарування одержують спадкоємці дарувальника.
Для розуміння правової природи інших зазначених вище, крім вчинення злочину, підстав розірвання договору дарування, хочу звернути увагу на постанову ВС від 15.08.2019 року по справі № 643/12994/16-ц.
У цій справі позивачка звернулася з позовом до суду, у якому просила розірвати договір дарування частини житлового будинку, укладений 09.10.2006 між нею та відповідачем, відповідно до якого вона передала відповідачу безоплатно 2/5 частини житлового будинку. В якості обґрунтування позовних вимог вона вказала, що відповідач, який є її сином, створив сім'ю та переїхав проживати до м. Ізмаїла Одеської області, витрат на утримання спірного будинку не несе та не має наміру проживати у ньому, а своїм відношенням до подарованого нерухомого майна створює загрозу безповоротної втрати дарунка, який має для неї велику немайнову цінність, просила позовні вимоги задовольнити. А саме за власні кошти понад 10 років сплачує комунальні послуги та обов'язкові податки, спрямовані на утримання вказаного майна в належному стані, що підтверджує наявність в неї великої немайнової цінності щодо цього майна.
Розглянувши справу, суд касаційної інстанції погодився із висновками попередніх інстанції, що належна їй частина житлового будинку, яку вона подарувала відповідачу, становить для неї велику немайнову цінність та в чому полягає така цінність, дійшовши висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Варто також проаналізувати постанову Верховного Суду від 13.12.2018 року по справі № 641/1195/15ц. У цій справі позивачка посилалась на ч. 2 ст. 727 Цивільного кодексу України та зазначала, що дії відповідача, який зруйнував стіни в квартирі та має боргові зобов'язання перед банком, можуть призвести до втрати дарунку та втрати нею та її сином житла. Позивач також вказувала на те, що предмет дарування має для неї велику цінність і пам'ять.
Проте суд у своєму судовому рішенні наголосив, що наявність кредитної заборгованості відповідача перед банком та інші обставини, на які посилається позивач, не дають підстав для висновку про наявність загрози безповоротної втрати дарунку в розумінні ч. 2 ст. 727 ЦК України.
Слід пам'ятати, що обов'язковим елементом для розірвання договору дарування з ініціативи дарувальника є збереженість дарунку.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 727 ЦКУ дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим.
Для розуміння такої вимоги закону слід звернутися до практики Верховного Суду, зокрема, до постанови від 26.09.2019 рокупо справі № 464/1509/17. У ній суд касаційної інстанції вказав, що дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим. У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі. Системний аналіз ст. 727 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що предмет договору дарування повинен бути річчю індивідуально визначеною, неспоживчою, відповідної цінності для дарувальника. А якщо річ була відчужена третій особі, її повернення є неможливим. Дарувальник може вимагати розірвання договору дарування лише у тому разі, коли дарунок на момент пред'явлення вимоги є збереженим, тобто знаходиться у власності обдаровуваного і його стан відповідає його призначенню. Наявність у обдаровуваного права власності на предмет дарунка є невід'ємною складовою збереженості дарунку на момент пред'явлення дарувальником вимоги про розірвання договору. Збереженість дарунка передбачає знаходження дарунка у власності саме обдаровуваного, а не лише його фізична наявність як речі - предмета матеріального світу. Відсутність дарунка у власності обдаровуваного не відповідатиме критерію збереженості дарунка (ч. 4 ст. 727 ЦК України).
Досить важливим нюансом щодо цієї категорії спорів є строк позовної давності - один рік.
Під час аналізу судової практики з розірвання договору дарування виявлено значну частину спорів, в яких позивачі, які переважно належать до старшого покоління, в обґрунтування заявлених позовних вимог посилаються на неповне розуміння ними змісту укладеного договору, очікування на матеріальну чи іншу допомогу після його укладення чи діями під впливом помилки.
Так, у цивільній справі № 552/2526/16-ц позивачка для обґрунтування заявленого позову про розірвання договору дарування вказувала, що укладаючи з відповідачем договір дарування, вона діяла під впливом помилки, оскільки вважала, що укладає договір довічного утримання, за умовами якого відповідач буде доглядати за нею, помилялась щодо правової природи правочину, прав та обов'язків, які виникнуть після його укладання між нею та відповідачем. Відповідач дарунок не прийняв, оскільки право власності ним не зареєстроване. Крім того, відповідач після укладання договору дарування участі в утриманні майна не брав, комунальні платежі не сплачував. Весь тягар щодо утримання подарованого нерухомого майна несла лише вона, про що свідчать розрахункові книжки з оплати за опалення та гаряче водопостачання та розрахункові книжки за користування природним газом. Після укладення договору дарування відповідач у квартиру не вселявся, право власності на майно не зареєстрував, жодних дій щодо управління чи користування майном не здійснював.
Розглянувши справу, суд касаційної інстанції в постанові від 09.12.2019 року зазначив, що доводи заявника про те, що позивач помилялась щодо правової природи правочину, прав та обов'язків, які виникнуть після його укладання, оскільки вважала, що укладає договір довічного утримання, є підставою для визнання такого правочину недійсним, а не його розірвання.
Провідна адвокатка АО «Моріс Ґруп» Зореслава Кудиба
Ознайомтесь із важливою аналітикою:
Дискреційні повноваження патрульного поліції
Процедура реєстрації прав на нерухомість в Україні
Безоплатна земельна ділянка - це міф чи реальність?
Цивільний позов у кримінальному провадженні. Проблематика та практика застосування
Для побудови виграшної стратегії захисту клієнта в суді існують сучасні діджитал-сервіси, які допомагають полегшити роботу адвоката. Аналітична система аналізу судових рішень Verdictum надає доступ до 85 млн судових рішень та допомагає оперативно вивчити позицію конкретного судді та колег у схожих справах. Окрім цього система надає доступ до розкладу судових засідань і завантаженості суддів. Отримайте доступ до Verdictum.
