Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Такий висновок зробила колегія суддів Касаційного господарського суду ВС в постанові від 1 серпня 2019 року у справі № 915/237/18.
Ознайомитися з повним текстом постанови можна у Verdictum.
ТОВ "Альтер групп" звернулося до місцевого господарського суду з клопотанням про стягнення з Підприємства судових витрат, понесених Товариством при розгляді справи на стадії розгляду заяви про відстрочку виконання рішення суду, а саме, про стягнення з Підприємства 13 600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 247,08 грн. витрат, пов'язаних з вчиненням процесуальних дій.
Ухвалою суду першої інстанції , яка залишена без змін постановою апеляційного суду клопотання ТОВ "Альтер групп" про стягнення з Підприємства судових витрат задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь Товариства 3900,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 222,24 грн. витрат, пов'язаних з вчиненням процесуальних дій.
ТОВ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права у розгляді клопотання Товариства про стягнення з Підприємства судових витрат, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, постановити додаткову ухвалу про задоволення клопотання Товариства про стягнення заявлених судових витрат у повному обсязі.
Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Альтер групп" залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій зі справи - без змін, з огляду на таке.
Відповідно до ГПК бов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно:
- встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено);
- вартість економних транспортних послуг;
- час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець;
- вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні;
- наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг;
- тривалість розгляду і складність справи тощо, які необхідно підтведити.
