Новий Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК) приніс безліч цікавих і корисних новел, які поліпшили якість, чіткість і передбачуваність господарського процесу, оптимізували порядок розгляду судових справ. Водночас деякі положення норм про виключну й альтернативну підсудність справ залишаються дискусійними, що спричинює різну правозастосовну практику.
Конкуренція виключної підсудності
Чинний ГПК не дає однозначної відповіді на усунення конкуренції двох правил про виключну підсудність справ.
Згідно з ч. 5 ст. 30 ГПК у чинній редакції спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ. Аналогічне положення містилося в ч. 5 ст. 16 ГПК в редакції до 15.12.2017.
Водночас ч. 3 ст. 30 ГПК у чинній редакції передбачає, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Подібне за змістом положення було закріплено в ч. 3 ст. 16 ГПК в редакції до 15.12.2017.
Тобто можуть мати місце випадки, коли відповідачем у справах щодо нерухомого майна, наприклад, у справах стосовно укладення, зміни або припинення договорів оренди земель державної власності, є центральні органи виконавчої влади або обласні державні адміністрації.
Дізнатися про те, до якого суду звертатится, та яким чином можливо штучно змінити територіальну підсудність, ви зможете, прочитавши матеріал ЮРИСТ&ЗАКОН за посиланням. Щоб отримати доступ до інших матеріалів інформаційно-правової системи ЛІГА:ЗАКОН, скористайтеся вільним тестом та оцінить увесь масштаб і переваги послуг, що надаються.
