Запровадження адвокатської монополії на представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у суді та прийняття нової редакції Господарського процесуального кодексу України поставили перед юристами-практиками деякі проблемні питання, пов'язані з представництвом учасників справи у господарському процесі.
Здавалося б, чинні норми ГПК України досить чітко встановлюють, хто може бути представником і якими документами підтверджуються його повноваження. Однак перша судова практика Верховного Суду щодо повернення касаційних скарг, до яких додано неналежні докази повноважень адвоката, може бути неприємним сюрпризом навіть для досвідчених адвокатів.
1. Як за законом?
Перелік документів, якими підтверджуються повноваження представника (адвоката), закріплено в статті 60 ГПК України. Законодавець при цьому умисно розділяє в різних частинах перелік документів на підтвердження повноважень представника (неадвоката) та перелік документів на підтвердження повноважень адвоката як представника.
Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, установленому законом.
Відповідно до частини 4 статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються: 1) довіреністю; або 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Однак, як показала судова практика Верховного Суду, досить проста й однозначна за змістом норма має підводні камені у застосуванні.
2. Довіреність + свідоцтво адвоката
На практиці адвокати досить часто підтверджують свої повноваження перед судом довіреністю, а наявність статусу адвоката - копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. У більшості випадків суди першої та другої інстанцій вважають зазначені документи належними доказами повноважень адвоката як представника сторони господарського процесу.
Однак у Касаційному господарському суді Верховного Суду набуває поширення інша судова практика, відповідно до якої вказані документи не можуть визнаватися належними доказами на підтвердження повноважень адвоката як представника. Касаційний господарський суд повертає касаційні скарги без розгляду, якщо касаційну скаргу підписав представник скаржника, який є адвокатом, однак у тексті довіреності не вказано, що представник уповноважений за довіреністю представляти інтереси скаржника саме як адвокат або в довіреності відсутні посилання на договір про правничу допомогу.
В ухвалі від 18.06.2018 р. у справі № 910/15163/17 Касаційний господарський суд на підставі норм частини 4 статті 60 ГПК України та частини 3 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дійшов такого висновку: «за відсутності ордера, довіреність повинна містити інформацію, що повноваження на представництво в суді надано саме адвокату, а не громадянину».
Повний текст матеріала читайте у виданні ЮРИСТ&ЗАКОН. Про те, яке значення для відносин представництва має «роздвоєння» правового статусу представника на громадянина і адвоката, та по зміни у правилах використання ордеру в якості доказу на підтвердження повноважень адвоката читайте перейшовши за посиланням.
Щоб отримати доступ до інших матеріалів інформаційно-правової системи ЛІГА:ЗАКОН - скористайтеся вільним тестом та оцінить увесь масштаб та переваги послуг, що надаються.
