5 вересня відбулася презентація результатів проведеного моніторингу, обговорення досягнень і проблемних питань, що виникають в процесі імплементації Національної стратегії прав людини, затвердженої Указом Президента від 25 серпня 2015 року № 501/2015.
Звіт є результатом спільної роботи Цивільної платформи моніторингу імплементації Національної стратегії в області прав людини. Документ підготовлений по матеріалах Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів, Консультативного місії Європейського Союзу і Українського союзу Хельсінкі з прав людини.
У звіті розглянуті такі темияк введення інституту конституційної скарги; забезпечення якісної і доступної юридичної допомоги; ратифікація Європейської конвенції про відшкодування збитку жертвам насильницьких злочинів; окремі аспекти забезпечення ефективного розслідування злочинів, пов'язаних з тортурами; розслідування злочинів в зоні проведення антитерористичної операції.
До 30 червня 2017 року мали бути виконаний 402 заходи, але по підсумках виконано лише 88. Частково виконано 41 захід, не виконане 102. В стані виконання знаходиться 171 захід.
Як констатував керівник Секретаріату Уповноваженого ВР з прав людини Богдан Крикливенкорівень виконання невтішний, Нацстратегия перетворюється декларацію про наміри, тому її виконання потрібно вивести на новий рівень шляхом об'єднання зусиль між правозахисним середовищем і державними органами.
Етапи реалізації Нацстратегии заплановані до 2020 року - вони визначені Планом дій. Згідно з Планом, Мінюст повинен був розробити законопроект, що забезпечує право юр- і фізосіб на безперешкодну подачу конституційних скарг. Як відомо, Парламент прийняв як Закон проект № 6427-д. Закон № 2136 - VІІІ "Про Конституційний Суд України" набув чинності 3 серпня 2017 року і ним вводиться інститут конституційної скарги. Про те, що цей інститут збиралися впровадити ще при створенні Конституційного Суду України нагадав Олександр Евсеевнауковий консультант судді Конституційного Суду України. Тоді аналізувалася діяльність судів в інших країнах, зокрема, у ФРН - де впроваджена повна конституційна скарга, тобто, будь-який акт може бути перевірений на відповідність основному закону, у тому числі і превентивно - якщо є вірогідність, що ним можуть бути порушені конституційні права в майбутньому. Зараз в Україні вводиться так звана часткова конституційна скарга - оскаржити закон можна тільки після усієї судової вертикалі впродовж трьох місяців з постанови остаточного судового рішення.
По словах А. Евсеева в КСУ подано 161 скаргу. І вчорашній день був першим днем, коли саме судді-доповідачі самі взялися за аналіз конституційних скарг. І якщо раніше рішення приймалося колегіально 10 суддями (при кворумі 12), то зараз суд розділений на декілька колегій і 2 сенати по 9 суддів. Тобто, рішення приймається не 18 суддями (зараз їх 13), а сенатом. Головна небезпека на думку А. Евсеева, криється в тому, що визнати скаргу не гідною розгляди має право колегія (якщо вона не відповідає вимогам, які прогледів секретаріат). Це породжує гіпотетичну можливість "поховання" скарг. Чи виправдаються ці побоювання, ми скоро побачимо - інститут запрацює восени. Вже відомо, що секретаріат визнав такими, що повністю відповідають вимогам близько 8 % скарг; у 8 % не вказано кінцеве рішення суду; тільки 63 скарги торкаються конституційності законів, при цьому є скарга про визнання неконституційним визначення Вищого господарського суду України; подано 14 однотипних скарг від ліквідаторів аварії на ЧАЕС, які швидше за все будуть об'єднані. Перші конституційні скарги присвячені двом проблемам: захисту соціальних прав і забезпеченню доступу до правосуддя.
Продовжив тему доступу до правосуддя Олексій Бонюк в.о. директора Координаційного центру за поданням правової допомоги.
Якісну і доступну юридичну допомогу забезпечують 431 бюро, в яких надають і первинну і вторинну правову допомогу. Ще 96 місцевих центру надають вторинну правову допомогу. А. Бонюк відмітив, що раніше такої системи забезпечення прав людини не існувало. З 1 січня 2017 року в центри безкоштовної правової допомоги звернулися 220 тис. громадян. Більше 194 тис. отримали безкоштовну первинну правову допомогу, більш ніж в 27 тис. випадків прийнято рішення про надання безкоштовної вторинної правової допомоги. Оскільки система БПП починала функціонувати для забезпечення захисту в кримінальних справах, то стандарти якості доки є тільки для цієї категорії. Але спільно з Національною асоціацією адвокатів України ведеться робота над стандартами для адміністративних і цивільних справ.
Також розширено коло осіб, що мають право на БПП, наприклад, до них віднесені не лише переселенці і учасники АТО, але і особи, які на цей статус претендують. Наступний етап розвитку системи БПП - це просвітництво громадян і громад. Заплановано створення ресурсно-комунікаційних платформ, мета яких - навчити громадян захищатися самим. Пілотними містами повинні стати Дніпро, Львів, Харків і Київ.
Наступна тема, представлена в звіті, - ратифікація Європейській конвенції про відшкодування збитку жертвам насильницьких злочинів. Як пояснив радник по правовій реформі Консультативного місії Європейського Союзу Вадим Човгандержави повинні впровадити системи відшкодування потерпілим на території, де були скоєні злочини, особливо у випадках, коли злочинець невідомий або не має засобів. У Україні ситуація така, що коли виконавський лист про відшкодування спрямовується в місця позбавлення волі, потерпілим відлічуються украй малі засоби. Тому, якщо у злочинця немає засобів, відповідальність на собі повинно брати державу, яка не забезпечила безпеку потерпілого.
Конвенція була підписана в 2005 році, але для ратифікації мав бути розроблений законопроект про імплементацію (що є в Плані дій). Розроблений Мінюстом законопроект Мінфін не погоджує, мабуть, із-за закладених в нім витрат. Якщо вважати по максимуму, то компенсації складуть 110 млн грн., а в середньому - 59 млн грн. В. Човган вважає, що суми компенсацій, передбачені в проекті, мають бути підвищені, оскільки компенсація, що не перевищує 5 прожиткових мінімумів, - це украй мало. Те, як держава відноситься до потерпілих, показує як воно функціонує, тому була запропонована градація, залежна від тяжкості злочину : 10 мінімальних заробітних плат за злочин середньої тяжкості, 20 МЗП - за важкі і 30 МЗП - у разі смерті. Також має бути передбачене відшкодування витрат не лише на лікування, але і на психологічну підтримку і на інші аспекти відновлення. В. Човган відмітив, що держава лише транслює проблему, існуючу в суспільстві, - неналежне відношення до прав потерпілого.
У свою чергу, Іван Юрчикексперт Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів розповів про захист прав, зокрема, злочинців. Звіт стосується окремих аспектів забезпечення ефективного розслідування злочинів, пов'язаних з тортурами.
Проблеми виникли вже на стадії створення Державного бюро розслідувань. Більше року триває відбір кандидатів. У роботі комісії зафіксовані порушення законодавства, через що результат відбору може бути поставлений під сумнів. Як відмітив И. Юрчик, запуск навмисно відсовується на невизначений час. Так, з'являються проекти про розширення повноважень, які ламають ідею розслідування саме насильницьких злочинів, здійснених правоохоронцями. Адже штат був розрахований саме на розслідування насильницьких злочинів. Крім того, не передбачені засоби на здійснення перевірки на поліграфі. Таким чином, процесу протидіють з різних точок. Запуск ускладнений ще і у зв'язку з необхідністю конкурсного набору штату бюро, адже після відбору 19 чоловік орган не заробить. Також удосконалення вимагає процедура дисциплінарного розслідування за участю скаржників. И. Юрчик вказав на закритість розроблених законопроектів, тому важко говорити про стан виконання Плану дій. До розробки не була залучена громадськість, хоча повинна б.
Ще один аспект захисту прав людини торкається розслідування злочинів в зоні проведення антитерористичної операції, про роботу над удосконаленням якого розповіла Аліна Павлюкюрист Центру стратегічних справ УХСПЧ. Озброєний конфлікт на сході України триває вже більше трьох років, убито більше 9,8 тис. осіб, близько 23 тисяч поранено і 1,8 млн чоловік сталі вимушеними переселенцями. У зв'язку з цим надзвичайній актуальності придбала проблема забезпечення права на життя.
Проведене експертами УХПЧ дослідження стану розслідування вбивств і зникнень в зоні АТО показало існування ряду системних проблем: неврегульованість перебування під слідством; відсутність контакту між слідчим і потерпілим; закриття карного виробництва у зв'язку з відсутністю події карного правопорушення у разі підтвердження збігу ДНК-профілів (не робиться встановлення обставин загибелі по відкритому як умисне вбивство справі).
Крім того, через відсутність на державному рівні правової кваліфікації міжнародного озброєного конфлікту і статусу його учасників, органами слідства надається різна кваліфікація ідентичним діянням - вчинених злочинів проти основ національної безпеки, проти життя і здоров'я особи або злочинів терористичної спрямованості. При цьому досі не розпочата діяльність Міжвідомчій комісії з питань застосування і реалізації норм міжнародного гуманітарного права в Україніяка повинна координувати дії органів виконавчої влади з питань застосування і реалізації МГП.
Таким чином, є позитивні зрушення по виконанню Плану : визначена процедура подачі конституційної скарги; розвивається система БПП; створені правові основи діяльності Державного бюро розслідувань; розроблений Дисциплінарний статут Нацполиции; створена комісія з координації застосування МГП.
В той же час, правозахисники рекомендують органам виконавчої влади проводити інформаційні кампанії і прискорити початі процеси як із створення ГБР, так і по імплементації Конвенції. Рекомендації представлені в звіті.
Марина Ясинская
