Реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується тільки у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або визнаний недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого у виконання недійсної угоди, за правилами реституції може бути пред'явлено тільки стороні недійсної угоди.
Норма частини першої статті 216 ГК не може застосовуватися в якості основи позову про повернення майна, переданого у виконання недійсної угоди, яке було відчужено третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних угод по відчуженню цього майна, досконалих після недійсної угоди.
Права особи, що вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ГК. Такий спосіб захисту можливий тільки шляхом подачі віндікаційного позову, якщо для цього є підстави, передбачені статтею 388 ГКякі надають право витребувати у набувача майно.
До такого висновку Верховний Суд України прийшов при розгляді справи № 6-2069цс16 за позовом зампрокурора до Київської міськради, особи, що отримала землю у власність (продавцеві) і покупцеві про визнання незаконним і відміні рішення, визнанні недійсними держакту на право власності на земельну ділянку і договори купівлі-продажу земельної ділянки, відновленні положення, що існувало до порушення.
ВСУ дійшов висновку, що обраний прокурором спосіб захисту не відповідає вимогам закону.
Згідно статті 123 ЗК розроблений проект відведення земельної ділянки узгоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури і охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісового фонду або водного фонду).
Віднесення земель до тієї або іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади і органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земель здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, що приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання в користування, вилучення (викупі) земель і що затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного і історико-культурного призначення.
У цій справі висновок судів про віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель рекреаційного призначення не грунтується на матеріалах справи, а висновок про порушення Київською міською радою норм статей 118, 123 ЗК при вирішенні питання про надання у власність земельної ділянки не відповідає змісту вказаних норм.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
