"Приватизація і ГЧП - альтернатива M&A в АПК"
Поточна ситуація з угодами M&A в агросекторе є наслідком економічної і політичної ситуації в Україні. Агробізнес обмежений в залученні банківського фінансування. Банки готові кредитувати аграріїв, але усе упирається в питання запоруки. Неможливість відчуження земель сільськогосподарського призначення не дозволяє агрохолдингам передавати в заставу власне землю, а відсутність вільних фінансових ресурсів, у свою чергу, не дозволяє нарощувати земельний банк.
Домінує швидше зворотна тенденція - прагнення агрохолдингов продати непрофільні або неефективні активи. Причина в тому ж : відсутність достатніх оборотних коштів може не дозволити ефективно обробляти увесь земельний банк. Тому холдинги готові продати частину активів, які немає можливості або економічного сенсу обробляти (наприклад, при високих логістичних витратах). І у разі відсутності покупця це може спричинити відмову холдингу і від оренди таких земель - розірвання договорів оренди без їх продажу.
Ринок M&A в АПК досить латентний і буму угод цього року не очікується. Стимулом може стати попадання на ринок державних активів. МинАПК вже не перший рік заявляє про готовність передати до приватних рук державні підприємства. Деякі з цих підприємств мають унікальні можливості в нішевих сегментах АПК, інші ж мають значний земельний банк (більше 10 тисяч га). Тому саме проекти приватизації, оренда, державно-приватного партнерства цілком можуть вже цього року стати новим трендом агроринку і альтернативою угодам M&A.
Артем Наумов
асоційований партнер практики інвестиційного консалтингу ЮФ ILF
Сергій Сильченко,
партнер практики трудового і податкового права ЮФ ILF
"M&A в агросегменте: ринок продавця"
Ринок M&A в агросегменте зазнає ті ж проблеми, що і у багатьох інших сегментах економіки України : об'єм угод істотно скоротився і значного росту в найближчому майбутньому не очікується. На даний момент можна констатувати, що період інтенсивної консолідації агроринку завершився.
З одного боку, в поточній ситуації великі холдинги відмовляються від стратегії росту "за всяку ціну", більше зважено підходять до оцінки активів для придбання і вибирають найцікавіші з доступних на ринку пропозицій.
З іншого боку, привабливих активів, виставлених на продаж, не так багато. Багато в чому це пояснюється тим, що ринок вже значно консолідований і великі холдинги (у тому числі ті з них, які знаходяться в досить складному фінансовому становищі) не квапляться розлучатися з цікавими активами. Виняток становлять тільки операції великих холдингів по оптимізації земельних банків.
Середні і дрібні гравці, як правило, більше охоче продають свої активи. Проте у більшості випадків такі продавці знаходяться в критичному фінансовому становищі і розраховують на продаж активу "тут і зараз" без проведення комплексного передпродажного аудиту. З нашої практики: великі інвестори уникають входити в подібні угоди.
Таким чином, складається ситуація, в якій на ринку, що стискується, фактично немає слабких продавців з цікавими активами. Ті гравці, які готові продавати привабливі активи, не квапляться це робити і готові чекати прийнятних для себе умов продажу.
Фактично поточна структура попиту і пропозиції на ринку M&A в агросекторе формує "ринок продавця". В цьому відношенні показово, що на тлі складної ситуації в економіці України вартість агроактивов практично не падає. Більше того, подібна ситуація на ринку дозволяє продавцям нав'язувати покупцям свої умови продажу. Нормальною практикою стає продаж агроактивов за принципом "як є" або з мінімальним об'ємом гарантій відносно активів.
В той же час в агросегменте є присутнім істотний чинник невизначеності у вигляді можливого зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. У разі зняття мораторію поточні орендарі отримають можливість, користуючись переважним правом, придбати у свою власність земельні банки, які в наступному з премією зможуть продати інвесторам на відкритому ринку. Це, у свою чергу, може істотно оживити ринок M&A в агросекторе.
Михайло Лукашенко,
юрист ЮФ AEQUO
"Час для розвитку земельних банків і фермерських господарств середнього масштабу"
Складно заперечувати, що основні сільськогосподарські холдинги зменшили обороти у сфері поглинання нових сільськогосподарських земель. Зараз, швидше, час не кількісного, а якісного приросту земельних банків. Мова про те, що великі холдинги дивляться на ті земельні ділянки, які зможуть закрити пропуски в існуючих угіддях. Крім того, зараз час для розвитку земельних банків і фермерських господарств середнього масштабу. Зокрема, ми бачимо, що виникають нові земельні холдинги, сільськогосподарські виробники і переробники сировини. Такий тренд з'ясовний як відсутністю значного вільного фінансового ресурсу у великих холдингів, так і більшою ефективністю дрібних і середніх підприємств в приєднанні землі невеликих площ.
Якщо порівнювати з угодами останніх декількох років, то сьогоднішні угоди сильно не відрізняються. Хіба що з'явилися нестандартні угоди, наприклад обмін активів, який стався між компаніями "Агрокультура" і "МХП", яку ми супроводжували.
Сьогодні на ринку є компанії в агросекторе, які не є профільним бізнесом для їх власників. А значить, вони можуть служити хорошою метою для тих покупців, які оптимістично дивляться на розвиток економіки України.
Микола Стеценко,
керівний партнер ЮФ "Авеллум Партнерс"
