Верховна Рада 18 лютого ухвалила Закон про внесення змін до Карного і Карного процесуального кодекси України відносно виконання рекомендацій, що містяться в шостій доповіді Європейської Комісії про виконання Україною Плану дій з лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, відносно удосконалення процедури арешту майна і інституту спеціальної конфіскації (законопроект № 4054).
Законодавчим актом стаття 961 Карного кодексу викладена в новій редакції, згідно якої спеціальна конфіскація полягає в примусовому безвідплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей і іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови скоєння умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кодексу, за которіе передбачено основне покарання у вигляді позбавлення волі або штрафу більше 3000 неоподатковуваних мінімумів прибутків громадян, а так само передбаченого частиною першої статті 150, статтею 154, частинами другої і третьої статті 159-1, частиною першої статті 190, стаття 192, частина перший стать 204, 209-1, 210, частями перший і другий стать 212, 212-1, частина перший стать 222, 229, 239-1, 239-2, частина другий стать 244, частина перший стать 248, 249, частина перший і другий стаття 300, частина перший стать 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, стаття 363, частина перший стать 363-1, 364-1, 365-2 УК.
Згідно із Законом, спеціальна конфіскація застосовується на основі:
1) звинувачувального вироку суду;
2) визначення суду про звільнення особи від карної відповідальності;
3) визначення суду про застосування примусових заходів медичного характеру;
4) визначення суду про застосування примусових заходів виховного характеру.
У випадках, коли об'єктом спеціальної конфіскації є майно, вилучене з цивільного оборотувона може бути застосована на основі:
1) визначення суду про припинення карного виробництва по інших підставах, чим звільнення особи від карної відповідальності;
2) визначення суду, винесеній в порядку частині дев'ятої статті 100 КПК, по клопотанню слідчого або прокурора, якщо карне виробництво закривається ними.
Також внесені зміни в Карний процесуальний кодексякими забезпечена можливість накладення арешту на майно в карному виробництві у випадках:
- необхідності збереження доказів;
- застосування спеціальної конфіскації;
- застосування конфіскації як виду покарання (заходи кримінально-правового характеру) у фізичних (юридичних) осіб;
- забезпечення виконання цивільного позову або стягнення з юридичного лиця отриманої неправомірної вигоди.
У КПК пункти 25 і 26 статей 3 викладено в новій редакції, згідно якої учасники карного судочинства - сторони карного виробництва, потерпілий, його представник і законний представник, цивільний позивач, його представник і законний представник, цивільний відповідач і його представник, представник юридичної особи, відносно якої здійснюється виробництво, третя особа, відносно майна якого вирішується питання об арешт, особу, відносно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадиції), заявник, свідок і його адвокат, понятий, заставник, перекладач, експерт, фахівець, секретар судовий засідання, судовий розпорядник.
Учасники судочинства - сторони карного виробництва, потерпілий, його представник і законний представник, цивільний позивач, його представник і законний представник, цивільний відповідач і його представник, представник юридичної особи, відносно якої здійснюється виробництво, третя особа, відносно майна якого вирішується питання про арешт, а також інші особи, по клопотанню або скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється судочинство.
Стаття 170 КПК викладена в редакції, згідно якої арешт майна - тимчасове, до відміни у встановленому КПК порядку, позбавлення за рішенням слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження і користування майном, відносно якого існує сукупність підстав або розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичного лиця отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майно. Арешт майна відміняється у встановленому Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості приховання, ушкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження майна.
Слідчий, прокурор повинні вжити необхідні заходи з метою виявлення і розшуку майна, на яке може бути накладений арешт в карному виробництві, у тому числі шляхом витребування необхідної інформації у Нацагентства України з питань виявлення, розшуку і управління активами, отриманими від корупційних і інших злочинів, інших державних органів і органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Закон ухвалений з урахуванням поправок народних депутатів.
Джерело: ВР
