Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 3 лютого 2016 року розглянув справу № 6-885цс15 за позовом дарувальника до обдаровуваного про визнання договору дарування недійсним за заявою кредитора обдаровуваної про перегляд відмови в прийнятті апеляційної скарги на рішення про задоволення позову. Позов про визнання договору дарування недійсним був задоволений судом першої інстанції, кредитор (не учасник суперечки) подав апеллляционную скаргу, оскільки на спірну квартиру був накладений арешт в забезпечення виконання судового рішення про стягнення засобів з відповідача (обдаровуваного). Заявник вважає, що визнання права власності на квартиру за позивачем є ухиленням від виконання відповідачем судового рішення про стягнення боргу за договором позики. Апеляційний суд скаргу не прийняв, порахувавши, що оспорюваним судовим рішенням права і обов'язку заявника не порушуються, крім того, предметом суперечки є визнання недійсним договори дарування, стороною якого не є заявник, майнових прав на нерухоме майно за цим договором він не придбавав. Касаційний суд погодився з цими виводами.
У свою чергу, ВСУ рішення відмінив і направив суперечку до апеляційного суду для вирішення питання про прийняття апелляионной скарги. Суд висловив наступну правову позицію.
Згідно з пунктом 8 частин третьої статті 129 Конституції одним з основних принципів судочинства в Україні є забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду, окрім випадків, встановлених законом.
Конституційний Суд України в рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп / 2007 відмітив, що реалізацією права людини на судовий захист є можливість оскарження судових рішень в судах апеляційної і касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному і касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальних частини), що охороняються законом.
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній і касаційній інстанціях конкретизовані в главах 1, 2 розділи V ГПК, де врегульований порядок і основи для апеляційного і касаційного оскарження рішень і визначень суду в цивільному судочинстві.
Згідно частини першої статті 292 ГПК сторони і інші особи, що беруть участь в справі, а також особи, що не брали участь в справі, якщо суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
По сенсу цієї статті право на апеляційне оскарження мають осіб, що не брали участь в справі, якщо прийняте судове рішення завдає їм шкоди, яка виражається в несприятливих для них наслідках.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
