Іпотека
1. Важка економічна ситуація в країні привела до плачевних наслідків, вчасно не прорахованих валютними позичальниками. Різкий стрибок курсу долара поставив під питання їх право власності на закладені квартири. Поки в життя було втілено одно рішення їх проблеми, яке швидше є просто відстроченням, - в 2014 році був прийнятий Закон "Про мораторій на звернення стягнення на майно громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Зараз він діє, і Верховний Суд України роз'яснивши, як його слід застосовувати, дотримується сформульованої правової позиції. Згідно з правовим укладенням ВСУ суди не мають права відмовляти в позовах про звернення стягнення на предмет іпотеки (що відповідає критеріям, встановленим Законом), але рішення не виконується в період дії Закону. Оскільки Законом не припиняється дія будь-яких нормативних актів у сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, які визначають правові підстави для звернення в судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його дія на час вирішення суперечки само по собі не може бути основою для відмови в захисті порушеного права. Тобто мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не основою для звільнення особи від його виконання. Відмітимо, що при цьому існує особлива думка - суддя ВСУ Юрій Сенин вважає, що в задоволенні позовів банків слід відмовляти (але не за мотивами безпідставності позовних вимог, а у зв'язку з набуттям чинності Закону про мораторій). Така відмова має лише тимчасове правове значення, і позичальник може звернутися з позовом після закінчення дії мораторію.
2. ВСУ не завжди стабільний у своїх позиціях, в 2015 році особливий резонанс викликало його двояке трактування ст. 23 Закони "Про іпотеку" в одних і тих же обставин справи, що стосується одного харківського будинку. Увесь 2015 рік вища судова інстанція вирішувала долю мешканців, що придбали квартири в закладеному будинку в період дії судового рішення про недійсність іпотеки, яке згодом було скасовано. У кінці 2014 року ВСУ дійшов висновкущо не можна відібрати предмет іпотеки, якщо він проданий в період дії рішення про недійсність іпотеки. Через деякий час ця правова позиція була зміненаі ВСУ продовжує наполягати на протилежній: у разі відміни незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсної, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключений запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту здійснення первинного запису в реєстрі, який виключений на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала основа виключення цього запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинному запису в Державний реєстр іпотек. Юристи украй негативно оцінюють подібну практику ВСУ, вказуючи, що таке непостійність ставить під удар право власності в Україні.
Право власності
3. Відкрив власність для ударів ВСУ ще з одного боку. У Україні квартири в новобудовах продаються по договорах купівлі-продажу майнових прав, а простіше кажучи - під обіцянку їх побудувати і віддати (гроші, як повелося, вперед). Одна така суперечка (справа № 6-1858цс15) - про визнання права власності на знову створене майно - шляхом ухвалення судового рішення розглянув ВСУ. Роз'ясненощо, хоча позивач і виконав свої грошові зобов'язання по договорах купівлі-продажу майнових прав, повністю сплативши вартість квартири, встановлену договором, тобто зробив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва, право власності на спірну квартиру у нього не виникло. ВСУ роз'яснив, що порядок оформлення права власності на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкту в експлуатацію врегульований діючим на момент укладення договору купівлі-продажу (у 2012 році викладений в новій редакції договір 2010 року) законами "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла і операціях з нерухомістю" і "Про інвестиційну діяльність". По сенсу норми договорів купівлі-продажу майнових прав позивач отримав лише право на придбання права власності, а не само право власності на нерухоме майно. Відмітимо, що рік тому при розгляді поділа № 6-129цс14 ВСУ висловив протилежну позицію: захист майнових прав на знову створене майно, прийняте в експлуатацію і оформлене (зареєстроване) на інше обличчя, у разі невизнання цим обличчям прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства, зокрема на підставі ст. 392 ГК. При цьому рішення суду про захист порушеного права і визнання за позивачем права на спірне майно є основою для реєстрації такого права.
4. Ще один аспект права власності, що отримав нове трактование, - загальна спільна власність подружжя на майно, нажите в шлюбі. Так, при розгляді поділа № 6-2333цс15 ВСУ роз'яснив, що приналежність майна до загальної спільної власності подружжя визначається не лише фактом придбання його під час браку, але і спільною участю подружжя засобами або працею в придбанні майна. Застосовуючи статтю 60 СК і визнаючи право загальної спільної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не лише факт придбання майна під час браку, але і той факт, що джерелом його отримання були загальні спільні засоби або спільна робота подружжя. Суд назвав критерії, що дозволяють надати майну статус загальної спільної власності : 1) час придбання такого майна; 2) засоби, за які таке майно було придбане (джерело придбання); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя. Стаття 60 СК вважається застосованою правильно, якщо придбання майна відповідає цим критеріям. Відмітимо, що неоднозначність практики ВССУ давно свідчить про небезумовність застосування презумпції права загальної спільної власності.
Кредитно-фінансові стосунки
5. Ажіотаж викликала правова позиція ВСУ, вже викладена в 2014 і 2013 рокахзгідно якої розписка повинна містити зобов'язання повернути борг. Суд роз'яснив, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, повинні містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов'язанням їх повернення і дату отримання коштів. Така позиція суду виходить зі своєрідних обставин справи : розписка була видана в січні 2008 року; з неї виходить, що в липні 2007 року відповідач отримав 1 500 тис. доларів США для викупу земельної ділянки, при цьому вона не містить зобов'язання повернення отриманих грошей. ВСУ дійшов висновку, що суди не встановили справжньої правової природи укладеного між сторонами договору і дійшли помилкового висновку про укладення договору позики.
6. Вкладники проблемних банків знайшли спосіб, як отримати вкладені гроші назад, - шляхом продажу депозитів позичальникам цього ж банку. У свою чергу, боржники скористалися можливістю припинити свої кредитні зобов'язання на підставі збігу боржника і кредитора в одній особі. На сторону споживачів фінансових послуг встав ВССУ при розгляді поділа № 6-17645св14. Законним визнано припинення кредитних зобов'язань і договору іпотеки на підставі збігу боржника і кредитора в одній особі. ВССУ погодився з виведенням нижчих судів, що в правовідносинах, що виникли між позивачкою (позичальником, що уклав договір про поступку права вимоги до банку) і банком, стався збіг боржника і кредитора в особі позивача, що відповідно до ст. 606 ГК є основою для припинення кредитних зобов'язань останньої і припинення договору іпотеки. Проте ВСУ відмінив це рішення, оскільки визнав, що не сталося збігу і поєднання боржника і кредитора в одній особі в розумінні ст. 606 ГК. Юристи вважаютьщо таке рішення не впливає на практику заліку зустрічних вимог, оскільки зводиться до наступного: 1) договірні стосунки сторін не можуть привести до припинення зобов'язань на підставі ст. 606 ГК, і застосування цієї статті не залежить від їх волі; 2) ст. 606 ГК застосовується у разі об'єднання боржника і стягувача виходячи з положень закону із застосуванням принципу "залишиться тільки один"; 3) за наявності вимог боржника до банку його зобов'язання за кредитним договором можуть бути припинені у зв'язку з одностороннім заліком однорідних вимог (ст. ст. 601, 602 ГК).
7. На сторону позичальників ВСУ встав і в питанні допустимого терміну пред'явлення до них позову про повернення кредитних коштів. Так, при розгляді подів № 6-240цс14, № 6-16цс15, № 6-1926цс15, № 6-698цс15суд дотримується правової позиції, згідно якої позовна давність, вказана в непідписаних умовах надання кредиту, не застосовується. Тобто, якщо умови споживчого кредиту фізичним особам не були підписані позичальником, вони не є частиною укладеного договору, тому застосовується термін позовної давності, встановлений законом.
Тарифи
8. Різкий стрибок тарифів на житлово-комунальні послуги примушує замислитися, чим тариф обумовлений і які його складові. Тарифи на газ, тепло і електрика затверджується централізований - уповноваженим на це спеціальним органом. Раніше це була Національна комісія, що здійснює держрегулювання у сфері енергетики. Але Президент своїм Указом (що викликає сумнів у своїй законності) об'єднав цю комісію з Нацкомиссией, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, назвавши орган НКРЭКУ. Цей орган і підвищив тарифи на електроенергію для населення. У Окружний адмінсуд міста Києва почали подавати позови до НКРЭКУ, 8 вересня постанова НКРЭКУ про підвищення тарифів було визнано незаконним і недійсним з моменту прийняття. Встановлено, що НКРЭКУ не мала повноважень на встановлення тарифів. Апеляційний суд припинив провадження у справі, оскільки вирішив, що необхідно звернутися до Конституційного Суду відносно конституційності законів "Про природні монополії", "Про електроенергетику", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" і указів відносно НКРЭКУ. Відмітимо, що неконституційність створення і ліквідації Президентом національних комісій регулювання природних монополій вже була встановлена відносно Закону "Про природні монополії" від 20 квітня 2000 роки № 1682 - III. Згідно із статистикою Окружного адмінсуду міста Києва з 1 січня по 23 грудня 2015 року до суду поступило 135 позовів до НКРЭКУ, переважна більшість яких торкаються суперечок з приводу реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства, теплопостачання і питного водопостачання. Суд виніс 77 ухвал у таких справах з НКРЭКУ в ролі відповідача. З них - 22 постанови (9 постанов, якими задоволені вимоги позивачів) і 55 визначень. За станом на 23 грудня 2015 року у виробництві суду знаходиться 58 справ по позовах до НКРЭКУ.
9. На тих же підставах (НКРЭКУ не є правонаступником НКРЕ, а значить не уповноважена міняти тарифи) Окружний адмінсуд Києва відмінив тарифи на газ для населення (справа № 826/9907/15). Крім того, встановлено, що постанова № 583 про встановлення роздрібних цін на газ було підписано не уповноваженою на це особою - виконує обов'язки голови. Зараз справа розглядає апеляційний суд, процес був припинений до 27 січня для повторного виклику позивачів.
10. Ще одно справа, що стосується норми споживання газу без лічильника, розглядається в касаційній інстанції. Окружний адмінсуд Києва визнав незаконним і недійсним постанова Кабміну від 29 квітня 2015 року № 237 про зменшення удвічі норми споживання газу для усіх категорій. Позов був поданий до Кабміну невдоволеними споживачами, які вважають таке зменшення дискримінаційним. Апеляційний суд відхилив скаргу Кабміну, залишивши постанову в силі. Відмітимо, ВАСУ, беручи касаційну скаргу Кабміну до розгляду, задовольнив його клопотання про припинення виконання оскаржених судових рішень.
Марина Ясинская
