Верховний Суд України
Прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування і роз'яснення нотаріусом суті договору не може бути основою для відмови в задоволенні позову про визнання договору недійсним
При розгляді справи № 6-202цс15 Суд роз'яснивщо сам по собі факт прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування і роз'яснення нотаріусом суті договору не може бути основою для відмови в задоволенні позову про визнання цього договору недійсним. Вирішуючи питання про наявність або відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин угоди, що вплинуло на волеизъявлениепри укладенні договору дарування замість договору довічного утримання, суд повинен встановити: вік позивача, його стан здоров'я і необхідність у зв'язку з цим відходу і сторонньої допомоги; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному і подальше проживання позивача в спірній квартирі після укладення договору дарування, і тому подібне. Тільки у разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 і статей 203 і 717 ГК в сукупності вважаються правильно застосованими. Відмітимо, що перелік обов'язкових для з'ясування обставин не вичерпний тільки у викладі правової позиції у справі. У тексті рішення слів "і тому подібне" немає.
Оскільки відмова банку від погашення заборгованості за рахунок отримання іпотеки порушує принцип рівності прав і обов'язків кредитора і боржника і штучно призводить до збільшення заборгованості по кредиту, іпотека припиняється
Розглянувши справу № 6-222цс15Суд дійшов висновкущо припинення іпотеки у зв'язку із застосуванням Закону "Про іпотеку" є правом суду, рішення якого повинне прийматися з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому слід враховувати термін договору, розмір заборгованості, а також обставини справи : чи триває дія кредитного договору після звернення стягнення на предмет іпотеки; чи обернено на усю суму заборгованості по кредиту стягнення; які наслідки збереження або припинення іпотеки, враховуючи інтереси обох сторін договору кредиту і договору іпотеки; підстави відмови іпотекодержателя від отримання предмета іпотеки; чи діють сторони сумлінно і тому подібне. При встановлених обставинах справи факт того, що термін договору кредиту не збіг, не може бути основою для відмови від погашення повністю або частково заборгованості за рахунок не реалізованого за результатами торгів предмета іпотеки, оскільки порушує права боржника на законне очікування прийняття предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості і штучно збільшує заборгованість боржника за кредитним договором. Оскільки сторони в договорі повинні діяти сумлінно, і банк відповідно до договору обрав спосіб захисту своїх прав шляхом стягнення заборгованості і звернення стягнення на предмет іпотеки, то боржник має право чекати погашення заборгованості за рахунок предмета іпотеки до закінчення терміну кредитного договору. Іпотека припиняється, оскільки відмова банку від погашення заборгованості за рахунок отримання іпотеки порушує принцип рівності прав і обов'язків кредитора і боржника і штучно призводить до збільшення заборгованості по кредиту.
Іпотека не може бути визнана недійсною, якщо батьки збрехали про відсутність прав дитини на майно
При розгляді справи № 6-384цс15 Суд роз'яснивщо помилкове повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітнього, малолітнього, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути основою для визнання іпотеки недійсної за позовом батьків, які зловживали своїм правом законного представника, а може викликати інші наслідки, передбачені законодавством і вживана органами опіка і опікування.
Коригування заробітної плати і інших виплат робиться з урахуванням фінансових можливостей, рішення приймається виконавчим органом підприємства
Розглянувши справу № 6-573цс15Суд роз'яснивщо відповідно до Порядком числення середньої заробітної плати на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати і інших виплат робиться з урахуванням їх фінансових можливостей, таке рішення приймається виконавчим органом підприємства відповідно до повноважень, встановлених його статутом.
Дійсність іпотеки загального майна залежить від того, чи знав банк про право спільної власності
При розгляді справи № 6-1568цс15 Суд роз'яснивщо відсутність згоди на укладення договору іпотеки само по собі не може бути основою для визнання договору недійсним. Укладення одним з подружжя договору за розпорядженням загальним майном без згоди другого з подружжя може бути основою для визнання такого договору недійсним лише у тому випадку, якщо судом буде встановлено, що чоловік, що уклав договір відносно загального майна, і третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісний, зокрема, що третя особа знала або за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить дружинам на праві загальної спільної власності і чоловік, уклав договір, не отримав згода інший чоловік. Враховуючи те, що на момент укладення спірного договору іпотеки банк не знав і не міг знати про те, що предмет іпотеки належить дружинам на праві загальної спільної власності і один з подружжя не давав другому з подружжя згоди на укладення цього договору, крім того, судом у визнанні вказаного договору іпотеки недійсним з цих мотивів відмовлено, правові підстави для відмови в задоволенні позовних вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки є.
Конституційна Комісія
30 жовтня Конституційна Комісія схвалила проект змін у Конституціюдопрацьований Робочою групою з питань правосуддя і суміжних праовых інститутів з обліком укладень Венеціанській комісії. Проект був спрямований Президентові. Змінами, зокрема, передбачено:
1. Поетапне вступ монополії адвокатів на представництво в суді. Виключення складе представництво в трудових спорах, суперечках про захист соціальних прав або незначних спорах, представництво малолітніх і неповнолітніх і осіб, визнаних недієздатними, або дієздатність яких обмежена. Згідно з Перехідними положеннями виключно адвокати здійснюють представництво: з 1 січня 2017 року - у Верховному і касаційних судах, з 1 січня 2018 року - в апеляційних судах, з 1 січня 2019 року - в судах першої інстанції, а також представництво в судах органів держвлади і місцевого самоврядування.
2. Впроваджується інститут конституційної скарги - кожен може звернутися до Конституційного Суду на підставах, передбачених Конституцією у визначеному законом порядку.
3. Можливість встановити законом обов'язковий досудовий порядок врегулювання суперечки.
4. Можливість визнати юрисдикцію Міжнародного карного суду на умовах, передбачених Римським статутом.
5. Визначення законом судоустрою України (будується на принципах територіальності і спеціалізації). Суд створюється і ліквідовується законом, проект якого вносить Президент після консультацій з Вищою радою правосуддя. Верховний Суд залишається найвищим органом в системі судоустрою, вищі спецсуди можуть діяти відповідно до закону (тобто, намічений шлях до переходу до 3-звеньевой системи). Встановлюється, що з метою захисту прав, свобод і інтересів особи у сфері публічно-правових стосунків діють адміністративні суди.
6. Обмежується суддівський імунітет: суддя може бути затриманий без згоди Вищої ради правосуддя в час або відразу після скоєння тяжкого або особливо тяжкого злочину. У усіх інших випадках на затримання і утримання під вартою потрібна згода Вищої ради правосуддя. Суддя не привлекаетя до відповідальності за винесену судову ухвалу за винятком скоєння злочину або дисциплінарної провини.
7. Виключення "порушення присяги" з підстав для звільнення. Але суддю звільнять, якщо він не згоден з перекладом до іншого суду у разі ліквідації або реорганізації, а також якщо він не пояснить походження свого майна.
8. Підвищення вікового цензу для призначення суддею - кандидат має бути не молодше 30 років (зараз - 25). Також підвищуються вимоги до стажу роботи у галузі права - з 3х до 5ти років. Закон може передбачати додаткові вимоги, для суддів спецсудів вимоги можуть бути іншими.
9. Призначення суддів Президентом за уявленням Вищої ради правосуддя. Судді призначаються за конкурсом, окрім випадків, встановлених законом.
10. Судовий контроль за виконанням судового рішення.
11. Створення Вищої ради правосуддя, відповідального за призначення, незалежність і звільнення суддів. Складається з 21 члена, яких обирають З'їзд суддів (10), Президент (2), Верховна Рада (2), з'їзд адвокатів (2), конференція прокурорів (2), з'їзд юридичних внз і учених (2), голова ВСУ входить до складу за посадою.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
