На початку року в мережі активно обговорювалося визначення ВССУ у справі № 6-17645св14у якому Суд дійшов висновку про законність припинення кредитних зобов'язань і договору іпотеки на підставі збігу боржника і кредитора в одній особі в проблемному банку. До спірних правовідносин була застосована ст. 606 Цивільного кодексу. Але праві виявилися ті, хто не поспішав радіти вирішенню проблеми безповоротних банками депозитів і потрібних ними ж кредитів, і ставили на відміну рішення Верховним Судом.
16 вересня 2015 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах ВСУ, розглянувши справу № 6-43цс15, відмінила визначення ВССУ про можливість обміну кредиту на депозит в проблемних банках і направила суперечку на новий касаційний розгляд.
Постанову ВСУ проаналізував радник Trusted Advisors Дмитро Абраменко.
Юрист пояснив, що постанова ВСУ не принесла ніяких нововведень з питання судової практики про можливість заліку зустрічних однорідних вимог в ситуації кредит/депозит і за своєю суттю досліджувало принципово інший напрям.
Коротко за обставинами:
- 18.07.2011 ПАО "Банк Таврика" стягнуло з боржника у цій справі заборгованість за кредитним договором;
- 20.12.2012 НБУ відніс ПАО "Банк Таврика" в категорію неплатоспроможних;
- 20.03.2013 була відкликана банківська ліцензія ПАО "Банк Таврика";
- 12.11.2013 боржник підписав договір поступки права вимоги за договором про відкриття карткового рахунку після чого звернувся до суду.
|
Дмитро Абраменко |
Позовні вимоги в цьому судовому процесі були наступні: визнання припиненими зобов'язань боржника за кредитним договором, визнання відсутнім право банку на стягнення заборгованості з боржника, визнання договору іпотеки припиненим.
По суті, в справі №6-43цс15 Верховний Суд України зробив висновок про неможливість припинення вимог по кредиту, в ситуації наявності поступки права вимоги до банку, на підставі ст. 606 Цивільного кодексу.
Виведення суду грунтується на тому, що :
- 1) припинення зобов'язань по ст. 606 Цивільного кодексу не може виникнути на підставі угод сторін і не залежить від їх волі;
- 2) ст. 606 Цивільного кодексу може бути використана у разі, якщо до боржника переходить право вимоги виходячи із закону, а первинний кредитор (від якого переходить право вимоги) "припиняється" - буквальне трактование "поєднання" кредитора і боржника в одній особі.
Припинення зобов'язань за кредитним договором на підставі ст. 606 Цивільного кодексу не є поширеною практикою. У зв'язку з цим, ця постанова Верховного Суду України жодним чином не впливає на загальний напрям в подібних правовідносинах - залік зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 Цивільного кодексу.
Приймаючи цю постанову Верховний Суд України самостійно відмітив, що у разі поступки боржникові по кредиту права вимоги до банку, зобов'язання припиняються на підставі ст.ст. 601, 602 Цивільні кодекси. Проте, конкретно в цій справі провести залік зустрічних однорідних вимог було неможливо зважаючи на дію положень Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (заборона проведення заліку зустрічних однорідних вимог після віднесення банку в категорію неплатоспроможних)оскільки договір поступки права вимоги був підписаний опісля рік після віднесення ПАО "Банк Таврика" в категорію неплатоспроможних.
Д. Абраменко роз'яснив виводи Верховного Суду України в справі №6-43цс15 :
- 1) договірні стосунки сторін не можуть привести до припинення зобов'язань на підставі ст. 606 Цивільного кодексу і застосування цієї статті не залежить від їх волі;
- 2) ст. 606 Цивільного кодексу застосовується у разі об'єднання боржника і стягувача виходячи з положень закону із застосуванням принципу "залишиться тільки один";
- 3) за наявності вимог боржника до банку його зобов'язання за кредитним договором можуть бути припинені у зв'язку з одностороннім заліком однорідних вимог (ст.ст. 601, 602 Цивільні кодекси).
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
