Ця сторінка доступна рідною мовою. Перейти на українську

Віряни мобілізовані мають право на альтернативну службу, - ВССУ

10 вересня 2015, 16:53
5631
0
Автор:
Реклама

Вищий спеціалізований суд України по розгляду цивільних і карних справ залишив в силі виправдувальний вирок у справі про ухилення від мобілізації.

Визначенням ВССУ від 23 червня 2015 року у справі № 5-1583км15 залишено в силі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, що встановлює, що члени релігійних організацій, віровчення яких забороняє використовувати зброю, не можуть бути мобілізовані на військову службу. Детальніше: Ухвалений виправдувальний вирок по ухиленню від мобілізації.

Обвинувачений є членом релігійної організації "Релігійний центр Свідків Єгови в Україні". Ця організація входить в перелік релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. Обвинувачений прибув у військкомат по повістці, був визнаний придатним до служби, але просив направити його для проходження альтернативної невоєнної служби. У цьому йому було відмовлено.

ВССУ дійшов висновку, що суд обгрунтовано виправдав мобілізованого зважаючи на відсутність в діянні складу злочину, передбаченого ст. 336 Карного кодексу (ухилення від військового обліку або спеціальних зборів) виходячи з наступного.

Згідно ст. 65 Конституціїзахист Вітчизни, незалежності і територіальній цілісності України, повага її державних символів є обов'язком громадян України, а по сенсу ч. 4 ст. 35 - ніхто не може бути звільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У випадку якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невоєнною) службою.

Стаття 64 Конституції забороняє обмежувати конституційні права і свободи людини і громадянина, за винятком випадків, передбачених Конституцією і в умовах воєнного або надзвичайного стану, коли можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод з вказівкою їх терміну. На час заклику звинувачуваного не було оголошено воєнного або надзвичайного стану, що унеможливлює обмеження його права на проходження альтернативної (невоєнною) служби.

Відповідно до ст. 2 Закону "Про альтернативну (невоєнною) службу" право на таку службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов'язку суперечить їх релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно із законодавством України релігійним організаціям, віровчення яких не допускає користування зброєю.

Відсутність можливості проходження альтернативної (невоєнною) служби в період мобілізації не може бути основою для притягнення його до відповідальності по ст. 336 УК.

ВССУ вказав на необгрунтованість аргументів прокурора (що подало касационную скаргу), що обвинувачений не відноситься ні до однієї категорії військовозобов'язаних, визначених ст. 23 Закону "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію"оскільки вона встановлює, що не підлягають заклику на військову службу по мобілізації і "інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян в передбачених законом випадках". Таким випадком є приналежність обвинуваченого до "Релігійного центру Свідків Єгови в Україні" з урахуванням положень Закону "Про альтернативну (невоєнною) службу".

Відсутність в матеріалах справи заяви обвинуваченого в місцеву держадміністрацію про бажання проходити альтернативну (невоєнну) службу не може бути основою, всупереч затвердженню прокурора, для притягнення до карної відповідальності по ст. 336 УК.

ВССУ вважає, що виправдовуючи обвинувачений, суд обгрунтовано послався на відповідні положення Європейській конвенції з прав людини і рішення ЕСПЧ "Баятян проти Вірменії", "Бухаратян проти Вірменії", "Цатурян проти Вірменії", "Стефанов проти Болгарії" і "Ерчеп проти Туреччини" в яких оцінювалися релігійні переконання Свідків Єгови в частині відмови від військової служби як такої, незалежно від її виду і часу заклику. При цьому Європейський суд з прав людини визнав, що гарантії ст. 9 Конвенцій поширюються на вищезгадані релігійні переконання, а притягнення до карної відповідальності особи за реалізацію своїх релігійних переконань шляхом відмови від проходження військової служби є порушенням цієї статті Конвенції.

Всупереч затвердженню прокурора свідчення свідків про відсутність механізму проходження альтернативної служби по мобілізації не спростовують висновок суду про наявність підстав для виправдання в цій справі.

Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.

Залиште коментар
Увійдіть щоб залишити коментар
Увійти

Схожі новини