Минулого тижня Міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавичус заявив про плани по відміні трудової книжки. Він повідомив, що пакет відповідних законів висланий на узгодження в інші органи. Реакція на новину не була однозначною - деякі юристи підтримали ідею, а деякі - не вважають подібну міру доцільною. Своєю думкою із цього приводу з ЮРЛИГОЙ поділився партнер АТ "Спенсер і Кауфманн" Ігор Чернышенко.
Рано чи пізно Україна, безумовно, відмовиться від трудових книжок. І тут за великим рахунком неважливо, пережиток це радянського минулого (як про це розповіли в Мінекономрозвитку) або щось інше. Документообіг переходить в цифрову форму і альтернативи цьому немає. Проте в українських реаліях чомусь традиційно виникають сумніви і додаткові питання.
Частково ажіотаж навколо ідеї ліквідації книжок створений штучно. По-перше, розмір пенсії і страховий стаж встановлюється зовсім не по трудовій книжці, а згідно з даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, куди подаються дані про платежі до Пенсійного фонду по кожному працівникові. А по-друге, трудові адже насправді ніхто не знищує - їх просто віддадуть працівникам. Тобто, зберігатися книжки тепер будуть не в сейфах на підприємствах, а удома в стопці з паспортом і іншими важливими документами. І при виникненні питань відносно страхового стажу книжку можна буде так само, як і зараз, використовувати як доказ. Тільки ось озвучена авторами ідеї перспектива економії у розмірі 500 млн. грн. на адмініструванні трудових книжок викликає посмішку, тому як скорочувати кадровики (як і зменшувати їм зарплату) у зв'язку з такими новаціями навряд чи хтось буде. Але вже питання обгрунтованості ініціативи.
До речі, чому питання відміни трудових книжок ініціювало непрофільне міністерство? Тут нелишним буде згадати, що зовсім нещодавно авторитетним складом авторів (Володимир Гройсман, Людмила Денисова, Михайло Папиев, Степан Кубив) в парламенті була представлена допрацьована редакція проекту нового Трудового кодексу (законопроект № 1658). Там трудова книжка залишається документом про трудову діяльність працівника, в яку працедавець зобов'язаний вносити записи про прийняття на роботу, переклад і звільнення з роботи. Тобто виходить, що єдиній концепції реформування трудових стосунків в Україні як би і немає.
Потрібно також розуміти, що реформа не обмежується внесенням змін до 22 законодавчих і сотню підзаконних актів, де згадується трудова книжка. Це кінцево великий об'єм роботи, але реалізація ідеї на практиці зажадає на порядок більше зусиль.
Можна прогнозувати, що основна проблема, з якою напевно зіткнуться наші громадяни, - ця відсутність необхідних даних (чи їх невірне представлення) в Реєстрі соцстрахування. Як відомо, міністр соцполитики Павло Розенко нещодавно сам визнавав існування проблем з базами даних Пенсійного фонду в частині обліку : де-факто база є, але вона працює по регіонах і якщо працівникові, який працював в декількох регіонах, необхідно підтвердити свій стаж, то запити доведеться відправляти в області. Окрім цього, напевно виникне проблема підтвердження стажу держслужбовців і інших бюджетників.
Отже якщо чиновники бачать труднощі вже лише в нормотворчій діяльності, то такий підхід, чесно кажучи, викликає деяку настороженість.
