На відкритому засіданні Комітету з питань телекомунікацій, інформаційних технологій і Інтернету Асоціації юристів України 21 липня був презентований офіційний переклад українською мовою ліцензій Creative Commons. Обговорювалися питання застосування вільних публічних ліцензій і перспективи їх легалізації в Україні.
Creative Commons (CC) - це неприбуткова організація, заснована в 2001 році в США. Розроблені нею публічні ліцензії дозволяють полегшити використання і створення похідних творів, дотримуючись авторських прав. Creative Commons пропонують вибір між "усі права захищені" і "ніякі права не захищені" - "деякі права захищені". У 2014 році кількість робіт, ліцензованих СС, досягла 882 млн. Ці ліцензії використовуються такими ресурсами як Вікіпедія, YouTube, Flickr, PLOS, scribd і т. д. Україна стала четвертою країною, яка переклала тексти ліцензій на національну мову, після Фінляндії, Норвегії і Нідерландів.
Остання, четверта версія ліцензій СС була переведена Creative Commons Україна, на сайті якої доступний український текст шести ліцензій СС :
1. З вказівкою авторства 4.0 Міжнародна
2. З вказівкою авторства - поширення на тих же умовах 4.0 Міжнародна
3. З вказівкою авторства - некомерційна 4.0 Міжнародна
4. З вказівкою авторства - Без похідних 4.0 Міжнародна
5. З вказівкою авторства - некомерційна - Поширення на тих же умовах 4.0 Міжнародна
6. З вказівкою авторства - некомерційна - Без похідних 4.0 Міжнародна
Не була переведена ліцензія СС0, що передбачає повну відмову особи від авторського права, - передачу твору в громадське надбання. Українське законодавство не передбачає такий спосіб розпорядження свої правом.
| Максим Наумко, Андрій Бичук |
Представники Creative Commons в Україні Андрій Бичук і Максим Наумко відмічають, що ліцензії СС для об'єктів мистецтва, літератури і науки - інструмент зручний, але що складно реалізовується в українських умовах. Використання публічних ліцензій спричиняє за собою певні риски із-за несумісності з національним законодавством (зокрема, письмова форма договору про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, імператив оплачиваемости). В той же час, в якості прикладу успішної роботи за відсутності законодавчого врегулювання вони привели Систему електронних державних закупівель ProZorro.
| Валентина Троцкая |
На проблемних питаннях застосування вільних публічних ліцензій зупинилася Валентина Троцкаястарший науковий співробітник відділу авторського права і суміжних прав НДІ інтелектуальної власності. Повертаючись до питання легітимності таких ліцензій, вона підтвердила, що їх застосування законодавчо не врегульоване. Зі свого боку Державна служба інтелектуальної власності розробила Рекомендації по застосуванню вільних публічних ліцензій на використання об'єктів авторського права і суміжних прав. Так, вільні публічні ліцензії визначаються як договори приєднання. Роз'яснюється, що такі ліцензії за формою і змістом можна вважати договором, вираженим як публічна заява, в якій суб'єкт авторського права і (чи) суміжних прав визначає умови дозволеного використання відповідних об'єктів. Зазвичай такі договори є невинятковою, безкоштовною ліцензією, що має необмежений термін і територію дії. Вільні публічні ліцензії на використання інших творів науки, літератури і мистецтва і об'єктів суміжних прав зазвичай дозволяють безкоштовне використання відповідних об'єктів в особистих, освітніх і наукових цілях без комерційної мети (Creative Commons). Підтвердженням правомірності використання об'єкту авторського права і (чи) суміжних прав вільного користування є факт приєднання до неї шляхом здійснення певних дій (зокрема відтворення, у тому числі запис в пам'ять комп'ютера, модифікація, поширення і тому подібне) і документи (договір, текст публічної ліцензії). В. Троцкая, акцентуючи увагу на рисках, які супроводжують використання ліцензій в умовах неврегульованого правового поля, порадила відноситися до них з обережністю.
|
Але несприятливі умови незабаром можуть змінитися. Декількома робочими групами розробляються зміни, що дозволяють використовувати публічні ліцензії без обмовок. Як пояснив Микита Полатайкозаступник голови Комітету АЮУ з питань телекомунікацій, інформаційних технологій і Інтернету, ініціативи торкаються, у тому числі і письмової форми договору. Так, в ст. 1107 Цивільного кодексу пропонується встановити, що договір відносно розпорядження майновими правами інтелектуальної власності може полягати не лише в письмовій, а у встановлених випадках - усно, але і в іншій формі. У Законі "Про авторське право і суміжні права" пропонується встановити, що екземпляр твору - це копія, виконана не лише в матеріальній, але і в електронній формі. У ст. 33 Закони пропонується визначити небезумовність такої істотної умови як розмір і порядок оплати авторської винагороди - ця умова не повинна торкатися випадків укладення безвідплатного публічного ліцензійного договору. Також Закон пропонується доповнити ст. ст. 33-1, 44-1, регулюючими інститут публічного ліцензійного договору. Встановлюється, що договір на право використання творів, ув'язнений в результаті поширення публічної пропозиції укласти договір і прийняття такої пропозиції шляхом здійснення дії (публічний ліцензійний договір), вважається ув'язненим у письмовій формі. А в Цивільному і Господарському процесуальних кодексах встановити, що письмовими доказами є і електронні документи.
