На засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 6 липня 2015 року було розглянуто справу № 6-785цс15 за скаргою боржника на дії і бездіяльність головного державного виконавця, що заарештував майно у зв'язку з неповною сплатою боргу (суми старанного збору).
Судом було встановлено, що постанова державного виконавця про стягнення з боржника старанного збору винесена до прийняття держвиконавцем заходів примусового виконання рішення, а саме винесення постанови про накладення арешту на майно боржника від 2 серпня 2011 року. Крім того, боржником було виконано вимогу постанови держвиконавця про відкриття старанного виробництва по сплаті боргу в повному об'ємі 21 квітня 2011 року, тобто також до здійснення гоисполнителем дій, спрямованих на примусове виконання рішення.
ВСУ була сформульована наступна правова позиція. Положеннями ст. 1 Закону "Про старанне виробництво" передбачено, що старанне виробництво як завершальна стадія судочинства і примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадовців, спрямованих на примусове виконання рішень судів і інших органів, які робляться на підставах, в межах повноважень і способом, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до справжнього Закону і інших законів, а також рішень, які згідно з цим Законом підлягають примусовому виконанню.
Ст. 25 Закону передбачено, що державний виконавець впродовж 3х робочих днів з дня вступу до нього старанного документу виносить постанову про відкриття старанного виробництва, в якому вказує про необхідність боржникові самостійно виконати рішення в строк до 7 днів з моменту винесення постанови і відмічає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочато примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника старанного збору і витрат, пов'язаного з організація і проведення старанний дія, передбачений це закон.
Закінчення терміну, наданого для добровільного виконання рішення суду, само по собі не є тією достатньою основою, з якою законодавець зв'язує стягнення старанного збору з боржника. Старанний збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником у встановлений для цього термін рішення добровільно не виконане, а державним виконавцем здійснені дії, спрямовані на примусове виконання.
Крім того, положеннями частини 3 ст. 27 Закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує старанному виробництві в порядку, встановленому цим законом. Старанний збір і витрати, пов'язані з організацією і проведенням старанних дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
