Відбулося засідання Конституційного Суду України по конституційному зверненню ПАО "Укрсиббанк" відносно тлумачення поняття "вимога" і "позов" у рамках ч. 2 ст. 559 Цивільного кодексу.
При однакових юридично значущих обставинах суди допускають різне тлумачення поняття "вимога" (друга пропозиція частини четвертої статті 559 ГК): в одному випадку "вимога" ототожнюється з позовом, в інших воно розуміється як напрям і вручення поручителеві вимоги про погашення боргу.
У разі трактування "вимоги" як позову у кредитора за чинним законодавством є тільки 6 місяців на подачу позову до поручителя (з дати виникнення заборгованості). Таким чином, вже перший день прострочення боржником виконання своїх зобов'язань є для кредитора сигналом до негайної підготовки судового позову до боржника і поручителя. Інакше, по закінченню шестимісячного терміну подачі "вимоги" кредитор втрачає право вимоги до поручителя.
У НАБУ вважають, що практика ототожнення "вимоги" і судового позову робить неможливим конструктивний діалог банку з позичальником і поручителем, створює додаткове навантаження на суди і призводить до затягування розгляду справ, веде до значних збитків у банківській системі і неможливості захисту кредиторами своїх законних прав. З урахуванням особливостей банківської діяльності, розмірів заборгованостей по кредитах і загального стану економіки термін в 6 місяців до подачі позову виглядає нереальним.
Тому НАБУ підтримує позицію АТ "Укрсиббанк", висловлену в зверненні до КСУ, що в другій пропозиції частини четвертій ст. 559 ГК йдеться про вимозі до поручителя безпосередньо, а не про позов до суду.
У асоціації вважають, що поняття "Вимога до поручителя" і "позов до поручителя", вживані в ч. 4 ст. 559 ГК, не є тотожними і мають різне значення. Так фактично під "вимогою до поручителя" розуміється претензія, яка спрямовується кредитором до поручителя з метою отримання від останнього задоволення своїх вимог у рамках договору поручительства. В той же час "позов до поручителя" - ця позовна заява, яка подається кредитором до суду за захистом своїх порушених прав і інтересів, що охороняються законом.
Джерело: НАБУ
