Верховний Суд України
Суд не може визнати право власності на не прийнятий в експлуатацію об'єкт
Розглянувши справу № 6-159цс15ВСУ роз'яснивщо визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятий в експлуатацію, в судовому порядку нормами Цивільного кодексу чи іншими нормативними актами не передбачено. При таких обставинах нижчий суд неправильно застосував норму ст. 392 ГК і безпідставно прийняв рішення про визнання за позивачами права власності на спірне майно. ВСУ не погодився з рішенням суду про витребування цього майна з володіння відповідачів, оскільки позови про витребування майна на підставі ст. 387 ГК підлягають задоволенню у випадках, коли у власника (власника) майна, яке вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному (незаконному) володінні іншої особи, залишається право на це майно, тоді як позивачі у встановленому законом порядку право власності на знову створене майно не отримали.
Здійснення на держакті, визнаному судом недійсним, відмітки про відчуження землі на підставі договору купівлі-продажу не міняє його суті як недійсного
При розгляді справи № 6-217цс15 ВСУ роз'яснивщо законодавством була устанавлена нерозривний зв'язок між виникненням права власності на земельну ділянку з обов'язковим отриманням його власником держакту на право власності, тому було безосоновательно скасовано рішення місцевого суду в частині визнання недійсним держакту на право власності на земельну ділянку з відміткою про перехід права власності. У разі придбання права власності на земельну ділянку за цивільно-правовим договором воно упевняється не держактом, а відповідною цивільно-правовою угодою про відчуження земельної ділянки, що знаходиться у встановленим законом порядку. Здійснення у такому разі на державному акті (визнаному судом недійсним) відмітки про відчуження земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу не міняє суті такого державного акту як недійсного.
Суддя ВСУ вважає за правильне відмовляти в стягненні іпотеки зважаючи на мораторій
При розгляді справи № 6-58цс15 про звернення стягнення на предмет іпотеки суддя Юрій Сенин висловив особлива думка. Він вважає, що позовні заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким забезпечено споживчі кредити в іноземній валюті, дії, що знаходяться на якийсь час Закону "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" на розгляді судів, розглядаються, а в задоволенні позову відмовляється у зв'язку з дією відповідного мораторію. Якщо судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки (житло) було прийняте до набуття чинності Закону (7 червня 2014 року), то воно не підлягає примусовому виконанню, і старанне виробництво припиняється. У таких випадках в задоволенні цих позовів відмовляється не за мотивами безпідставності позовних вимог, а у зв'язку з набуттям чинності Закону про мораторій, така відмова має лише тимчасове правове значення, і позичальник може звернутися з позовом після закінчення дії мораторію. Термін позовної давності припиняється у зв'язку з відстроченням виконання зобов'язання (мораторієм) на підставах, встановлених законом, і поновлюється з моменту припинення дії Закону про мораторій, як вказано в ст. 3 Закони.
Договори про пайову участь забудовника в розвитку інфраструктури мають бути приведені у відповідність із Законом "Про регулювання містобудівної діяльності"
Розглянувши справу № 3-122гс15ВСУ роз'яснивщо згідно п. 7 Завершальних положень Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" якщо договором про пайову участь, який ув'язнений до набуття чинності Закону, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в об'ємах інших, чим визначено справжнім Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із справжнім Законом. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальною або нематеріальною), передачу частини (процентної долі) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, окрім пайової участі відповідно до цього Закон, прийняті до набуття чинності справжнього Закону, підлягають приведенню у відповідність з ним. Приведена норма не містить обмовку про те, що її дія поширюється тільки на договори, термін виконання зобов'язання по яких не настав.
Остаточний висновок суду про наявність основи для перегляду кримінальної справи по КПК 1960 року зважаючи на неоднакове правозастосування повинен грунтуватися на конкретних проміжних виводах
Розглянувши справу № 5-6кс15ВСУ роз'яснивщо остаточний висновок про наявність основи для перегляду оспореного рішення касаційної інстанції в порядку пункту 1 частини 1 ст. 400-12 КПК 1960 року може бути зроблений тільки тоді, коли суд в межах проміжних виводів дасть конкретні "позитивні" відповіді на усі питання. Якщо ж по приведеній послідовності питань хоч би один з проміжних виводів негативний, то його цілком вистачає для остаточного висновку про відсутність основи для перегляду оспореного рішення в цьому порядку. Суд повинен відповісти на питання: 1) чи мала місце "схожість суспільно небезпечних діянь", які були предметом оцінки касаційної інстанції в оспореному рішенні і рішенні, наданому для порівняння, а якщо було, то в чому воно полягало; 2) чи одних і тих же норми закону України про карну відповідальність застосовані в цих рішеннях; 3) чи не торкаються ці норми питань призначення покарання, звільнення від карної відповідальності у рамках так званих дискреційних повноважень касаційної інстанції; 4) чи має місце неоднакове застосування таких норм; 5) в чому саме полягає різний сенс оспореного рішення і рішення, наданого для порівняння.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
