4 червня набув чинності Закон № 159 - VIII про захист інформаційного телерадиопространства України.
Зокрема, Закон про кінематографію доповнений новою статтею 15-1, згідно якої в Україні забороняється поширення і демонстрація фільмів, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора і їх окремих дій, що створюють позитивний образ працівників держави-агресора, працівників радянських органів державної безпеки, реабілітовуючих або визнаючих правомірною окупацію території України. Ця заборона торкається поширення і демонстрації будь-яких фільмів незалежно від країни походження, виробництва після 1 серпня 1991 року.
Також забороняється трансляція (демонстрація шляхом показу каналами мовлення) фільмів, зроблених фізичними і юридичними особами держави-агресора після 1 січня 2014 року.
Фільм вважається таким, що містить популяризацію/пропаганду органів держави-агресора і так далі, якщо в нім є принаймні один з наступних ознак:
- серед позитивних героїв фільму є співробітники (у тому числі що були або нештатні) органоа держави-агресора, радянських органів безпеки;
- сюжет фільму безпосередньо або побічно пов'язаний з діяльністю органів держави-агресора, радянських органів безпеки, і ця діяльність представлена у фільмі як позитивна;
- в сюжеті фільму безпосередньо або побічно заперечується або ставиться під сумнів територіальна цілісність України, виправдовується або подається в позитивному світлі окупація території України, акти агресії з боку інших держав, розв'язування війни, пропагується винятковість, перевага або неповноцінність осіб за ознаками їх релігійних переконань, приналежністю до певної нації або раси, підлоги, майнового положення, соціального походження.
На підставі вказаних ознак центральний орган виконавчої влади, що реалізовує держполітику у сфері кінематографії, забезпечує реалізацію Закону шляхом прийняття рішення про віднесення фільмів до заборонених для поширення і демонстрації на території України.
Поширення/демонстрація таких фільмів спричиняє за собою застосування до суб'єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій - штрафу у розмірі 10 мінімальних зарплат за кожен випадок такого поширення або демонстрації, здійснений уперше, і у розмірі 50 мінімальних заробітних плат - за кожен наступний випадок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізовує держполітику у сфері кінематографії, також відмовляє у видачі державного посвідчення на право поширення і демонстрації фільмів, якщо одним з учасників фільму є фізособа, включена в Перелік осіб, які створюють загрозу нацбезпеки.
Такий Перелік складає Мінкультури на підставі звернень СНБО, СБУ, Нацради з питань телебачення і радіомовлення, публікує на своєму офіційному веб-сайті і забезпечує своєчасне його оновлення.
Юридична особа, що здійснила поширення/демонстрацію фільму, одним з учасників якого є особа з Переліку, несе адміністративно-господарську відповідальність у виді штрафу 10 - 50 мінімальних зарплат.
У Законі про кінематографію також дані визначення державі-агресорові, органам держави-агресора, радянським органам держбезпеки і іншим термінам, що зустрічаються в оновленому законодавстві.
Згідно із Законом, фільм - цей аудіовізуальний твір (у тому числі телевізійні серіали і їх окремі серії)що складається з епізодів, об'єднаних між собою творчим задумом і образотворчими засобами, і є результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і виробників.
Раніше видані держпосвідчення на право поширення/демонстрації вищезгаданих фільмів підлягають анулюванню.
Також зміни внесені в Закон про телебачення і радіомовлення. Так, заборонена трансляція телепередач, виготовлених після 1 серпня 1991 рокупопуляризацію, що містять, або пропаганду органів держави-агресора і їх окремих дій, реабілітовуючих або визнаючих правомірною окупацію території України. Для цілей застосування цієї норми використовуються визначення і критерії, встановлені в Законі про кінематографію.
Забороняється і трансляція аудіовізуальних творів (фільмів, телепередач, окрім інформаційних і інформаційно-аналітичних телепередач), одним з учасників яких являється особа, внесена в Перелік осіб, які створюють загрозу нацбезпеки.
При цьому учасником аудіовізуального твору вважається фізична особа, що брала участь в його створенні під власним ім'ям (псевдонімом) або як виконавець будь-якої ролі, а також виконавець музичного твору, який використовується в аудіовізуальному творі, автор сценарію і текстів або діалогів, режисер-постановник, продюсер.
В цілях застосування цього Закону враховується, що за станом на день його прийняття державою-агресором і державою-окупантом є Російська Федерація.
