На спільному засіданні двох палат ВСУ було розглянуте справа № 5-7кс15 про адміністративне правопорушення відносно Галини Швыдкой за її заявою про перегляд постанови Шевченківського райсуду міста Києва від 30 серпня 2011 року і постанови Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2011 року на основі встановлення ЕСПЧ порушення Україною міжнародних зобов'язань при рішенні справи судом. Постанови судів скасовані, а справа про адміністративне правопорушення, почата відносно Г. Швыдкой по ст. 173 КоАП (дрібне хуліганство)закрито зважаючи на відсутність в її діях складу цього адміністративного правопорушення.
У рішенні ЕСПЧ у справі "Швыдкая проти України" від 30 жовтня 2014 року вказано, що Конвенція про захист прав людини і основних свобод захищає не лише зміст ідей і поглядів особи, але і форму їх поширення (п. 31); дії заявниці, яка належала до опозиційної політичної партії і у присутності багатьох людей відірвала стрічку від вінка, покладеного Президентом Віктором Януковичем до пам'ятника Тарасу Шевченку в день Незалежності, свідчили про її прагнення розповсюдити серед людей навколо себе певні ідеї відносно Президента, і це можна вважати формою вираження політичних поглядів (пункти 37, 38).
Для того, щоб втручання у свободу вираження поглядів було виправданим згідно ст. 10 Конвенцій, воно має бути встановлене законом, переслідувати одну або більше легітимних цілей, вказаних в частині 2 ст. 10, і бути необхідним в демократичному суспільстві, тобто пропорційним переслідуваній меті. При оцінці пропорційності втручання, серед інших чинників, необхідно враховувати характер і суворість застосованих стягнень, у тому числі якщо вони полягали в позбавленні волі (адміністративному арешті).
ЕСПЧ констатував, що застосування до заявниці за її вчинок стягнення у вигляді 10-денного админареста з посиланням на відмову визнавати свою провину, тобто накладення на неї стягнення за небажання змінити свої політичні поглядисклало втручання в її право на свободу висловлювання думки, яка через непропорційність не була необхідною в демократичному суспільстві (пункти 38, 40, 41). Тому і було встановлено порушення статті 10 Конвенцій - права заявниці на свободу висловлювання думки.
Оскільки ЕСПЧ встановив порушення Україною своїх зобов'язань при рішенні судом справи Швыдкой ВСУ має право переглянути вказану справу як з точки зору доведеності винності і кваліфікації дій, так і правильності накладеного на неї стягнення.
Судом першої інстанції було встановлено, що Г. Швыдкая вдень в громадському місці, діючи за хуліганськими мотивами, умисне пошкодила вінок, покладений Президентом до пам'ятника, шляхом виривання з вінка пам'ятної стрічки і розрізання її, чим зробила дрібне хуліганствоза що на неї, з посиланням на характер досконалого правопорушення і відношення до скоєного, яке полягало в невизнанні провинибуло накладено админвзыскание у вигляді арешту строком на 10 діб. Залишаючи це рішення без змін, апеляційний суд відмітив, що дії Г. Швыдкой, здійснені в громадському місці, відкритому для відпочинку населення, слід розглядати як "інші дії", які складають склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КоАП, а накладене на неї стягнення відповідає вимогам ст. 33 КоАП.
ВСУ відмітив, що в обох судових рішеннях немає конкретизації того, в чому проявилося порушення цими діями громадського порядку і спокою громадян, і немає оцінки, чи не виключала приведена Г. Швыдкой мотивація її поведінки наявність у неї хуліганського мотиву. У рішеннях судів також не приведені мотиви незгоди з поясненнями пані Швыдкой, яка стверджувала, що, відрізавши частину стрічки з вінка з написом від Президента, вона не мала хуліганського мотиву, а виражала свою громадянську позиціютобто використовувала своє право на свободу слова - відстоювала свої переконання в публічному місці.
Також у вказаних рішеннях, всупереч вимогам ст.ст. 32, 33 КоАП, що передбачають необхідність при накладенні стягнення на людину за досконале адміністративне правопорушення враховувати характер правопорушення, його наслідки, особу порушника і застосовувати адміністративний арешт тільки у виняткових випадкахне представлено ніякої оцінки даним об осіб Швыдкой (63 року, працювала, характеризувалася позитивно, до адміністративної відповідальності притягувався уперше), і ту обставину, що її дії не мали серйозних негативних наслідків. В результаті на неї без належних підстав накладене найбільш строге админвзыскание з альтернативних стягнень, передбачених санкцією ст. 173 КоАП.
ВСУ вказав, що приведена необгрунтованість судових рішень разом з виводами в рішенні ЕСПЧ є істотним порушенням такої основи судочинства, як законність і дає підстави вважати, що в діях Швыдкой відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КоАП, а її арешт на 10 діб є порушенням конституційного принципу верховенства правапо якому рішення судів мають бути не лише законними і обгрунтованими, але і справедливими.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
