Верховний Суд України на засіданні Судової палати у господарських справах 25 березня 2015 року розглянув справу № 3-21гс15 за позовом прокурора в інтересах гоударства в особі ФДМУ про визнання незаконними рішень і визнанні права власності на туристичний комплекс.
ВСУ погодився з виведенням Вищого господарського суду, що термін позовної давності повинен обчислюватися з моменту, коли саме Фонду держмайна стало відомо про порушення його права, а не з моменту проведення перевірки прокуратурою.
Роз'яснено, що ст. 256 ГК позовна давність визначена як термін, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто позовна давність встановлює терміни захисту громадянських прав.
Відповідно до ст. 267 ГК витікання позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є основою для відмови в позові. Визначення початку відліку позовної давності міститься в ст. 261 ГК - течія позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналогічні за змістом норми матеріального права містилися і в Цивільному кодексі Української РСР (розділ 1 глава 5)за винятком положення про застосування позовної давності тільки за заявою однієї із сторін.
В той же час частями 1, 2, 4 ст. 29 ХПК встановлено, що прокурор бере участь в розгляді справ по його позовах, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, відкриту за позовом інших осіб, на будь-якій стадії його розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, вказаний орган придбаває статус позивача. Прокурор, що бере участь в справі, несе обов'язки і користується правами сторони, окрім права на укладення мирової угоди.
Виходячи з викладеного ВСУ дійшов висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок течії позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, в даному випадку в особі Фонду держмайна, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про відновлення терміну позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду.
Судами встановлено, що Фонд держмайна дізнався про порушення свого права в 1996 році, складаючи Перелік установ, організацій і підприємств, які за станом на 24 серпня 1991 року знаходилися у веденні Українського республіканського радого з туризму і екскурсій Федерації профспілок України Загальносоюзної конфедерації профспілок (колишнього ВЦПРС), в який були включені і спірний туристичний готель "Поділля", розташований у Вінниці. Проте з клопотанням про відновлення пропущеного терміну позовної давності Фонд держмайна до суду не звертався.
До аналогічного виводу прийшов і ВХСУ в частині рішення позовних вимог про визнання за державою в особі Фонду держмайна права власності на будівлі і спорудження туристичного комплексу "Поділля", по підставах пропуску терміну позовної давності.
Аналогічна правова позиція була висловлена при перегляді справ № 3-194гс14, № 3-23гс14 .
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
