ГФС нагадує, що деякі особливості процедури податкового компромісу роз'яснені в Методичних рекомендаціях, затверджених наказом ГФС № 13 від 17 січня 2015 року.
Зокрема, передбачено, що процедура податкового компромісу поширюється на:
1) випадки добровільного декларування платником податків занижених податкових зобов'язань по ПДВ і податку на прибуток у відповідних податкових звітних періодах до 1 квітня 2014 року;
2) випадки добровільного декларування платником податків занижених податкових зобов'язань у разі, коли у платника податків незалежно від процедури податкового компромісу за рішенням контролюючого органу розпочата документальна перевірка або складений акт за результатами такої перевірки;
3) випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, по якому податкові зобов'язання по податку на прибуток підприємств або ПДВ не погоджені відповідно до норм НК;
4) неузгоджених суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств або ПДВ, вказані в податкових повідомленнях-рішеннях, відносно яких триває процедура адміністративного оскарження;
5) неузгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств або ПДВ, вказані в податкових повідомленнях-рішеннях, відносно яких триває процедура судового оскарження.
Податківці також відмічають, що податковий компроміс з урахуванням термінів давності застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 рокуі поширюється виключно на податкові зобов'язання по податку на прибуток підприємств або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів або немає за такі періоди.
Крім того, уточнюється, що податковий компроміс поширюється виключно на факти заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) і податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування).
Джерело: ГФС
