На засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 4 лютого 2015 року було розглянуто справу № 3-216гс14 за позовом учасника до ТОВ "Меркурій" про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів від 1 травня 1997 року.
У даній справі, судом встановлено, що позивач дізнався про порушення свого права у березні 1998 року, а звернувся з вимогами до господарського суду - в грудні 2013 року.
ВСУ роз'яснив, що згідно ст. 10 Закону "Про господарські суспільства" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до прав учасників господарських суспільств, яким є і ТОВ, відноситься право брати участь в управлінні справами суспільства, розподілі прибутку суспільства і отримувати його долю, вийти з суспільства, отримувати інформацію про діяльність суспільства, здійснити відчуження доль в статутному капіталі суспільства, а також інші права, передбачені законодавством і засновницькими документами суспільства. Ці права виникають у особи, яка в обмін на майнову участь в господарській організації отримує право на частку в її статутному фонді (майні), а потім - і пов'язані з цим можливості.
Права учасників господарського суспільства є складними, до них відносяться як майнові (право на долю прибутку, право на оплату вартості майна при виході з суспільства), так і немайнові права (право брати участь в управлінні справами і розподілі прибутку, право виходу з суспільства і так далі), визначені законом і засновницькими документами. Право участі в суспільстві може передаватися виключно разом з іншими складовими прав учасника суспільства - майновими правами.
Тому права учасника господарського суспільства, витікаючі з права його участі в цьому суспільстві, не є особистими немайновими правами. Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ позивач обгрунтував вимоги порушенням його прав як учасника господарського суспільства.
Згідно ст. 83 ГК УРСР позовна давність не поширюється на вимоги, витікаючі з порушення особистих немайнових прав. Позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського суспільства не відносяться до вимог, на які відповідно до ст. 83 ГК УРСР не поширюється позовна давність.
Враховуючи викладене до таких позовів застосовуються правила про позовну давність. Загальний термін позовної давності - 3 року (ст. 71 ГК УРСР).
У даній справі ВХСУ погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що до заявленим позивачем вимогам про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського суспільства застосовуються правила позовної давності і про відмову в задоволенні вказаних вимог у зв'язку з пропуском трирічного терміну позовної давності, який витік до 1 січня 2004 року.
При цьому на правильність виводів суду касаційної інстанції про те, що заявлені позивачем вимоги не є пов'язаними з порушенням особистих немайнових прав, не впливає той факт, що цей вивід обгрунтований положеннями ст. 157 ХК і 268 ГКзастосовується до цивільних стосунків, що виникли після 1 січня 2004 року.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
