Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України 21 січня 2015 року було розглянуто справу № 3-211гс14 про розірвання договору оренди і повернення земельної ділянки. Позов був поданий прокурором на підставі несплати відповідачем орендних платежів і невиконанні дій із забудови земельної ділянки.
ВХСУ залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, яким в задоволенні позову було відмовлено. У основу постанови суду касаційної інстанції покладені висновки про те, що прокурором не представлено доказів, що свідчать про використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням. Окрім цього, відповідач на земельній ділянці начал роботи по забудові. В той же час відповідач погасив заборгованість по сплаті орендних платежів.
За результатами перегляду ВСУ зробив наступне правове укладення. Згідно частини 1 ст. 2 Закони "Про оренду землі" стосунки, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом, Цивільним кодексомцим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст. 792 ГК за договором найму (оренда) земельної ділянки наймодатель зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором термін у володіння і користування за плату. Ст.ст. 526 і 629 ГК передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання по ньому повинне виконуватися належним чином відповідно до умов зобов'язання і вимог закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай пред'являються.
Згідно частини 2 ст. 651 ГК договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною і в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок заподіяної цим шкоди друга сторона значною мірою втрачає того, на що вона розраховувала при укладенні договори. Відповідно до частини 1 ст. 32 Закони на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 Закону і умовами договору, у разі випадкового знищення або ушкодження об'єкту оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК і іншими законами.
Відповідно до ст.ст. 24 і 25 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням відповідно до договору оренди і своєчасного внесення останнім орендної плати, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Ст. 143 ЗК передбачено, що основою примусового припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Таким чином, ВСУ дійшов висновку, що основою розірвання договору є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням, тобто її використання для інших цілей, ніж та, яка встановлена договором, а не той факт, що будівельні роботи не були розпочаті. В той же час суди апеляційної і касаційної інстанцій взяли до уваги, що прокурором і позивачем не представлено доказів використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а також те, що відповідач начал роботи, спрямовані на забудову земельної ділянки. Тому ВСУ відмовив в задоволенні заяви про перегляд постанови ВХСУ.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
