На спільному засіданні судових палат у цивільних і господарських справах Верховного Суду України 21 січня 2015 року було розглянуто справу № 6-197цс14 про визнання договору про співпрацю по інвестуванню будівництва недійсним, визнанні майна об'єктом загальної спільної власності подружжя і визнанні права власності на квартиру.
Судом була сформульована правова позиція відносно фіктивності договору. Роз'яснено, що згідно ст. 234 ГК фіктивною є угода, здійснена без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цією угодою. Фіктивна угода визнається судом недійсної.
Для визнання угоди фіктивною необхідно встановити наявність наміру усіх сторін угоди. У разі, якщо у виконання угоди було передано майно, така угода не може бути кваліфікована як фіктивна.
Отже, фіктивна угода характеризується тим, що сторони здійснюють таку угоду тільки для виду, знаючи заздалегідь, що вона не буде виконана; здійснюючи фіктивну угоду, сторони переслідують інші цілі, ніж ті, які передбачені угодою. Фіктивною може бути визнана будь-яка угода, якщо вона не має на меті встановлення правових наслідків.
Ознака здійснення її лише для виду має бути властива діям обох сторін угоди. Якщо одна сторона діяла тільки для виду, а інша - намагалася досягти правового результату, така угода не може бути фіктивною.
Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання угоди фіктивної, повинен довести суду відсутність у учасників угоди наміру створити юридичні наслідки.
Про фіктивність договору ВСУ розповів і при перегляді справи № 6-116цс14.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
